Підтримати проєкт

Кримінальне процесуальне право.

Ласкаво просимо до сьомого розділу, присвяченого кримінальному процесуальному праву. Матеріал підготовлений на основі програми, затвердженої рішенням Ради адвокатів України від 21 вересня 2019 року № 113, що гарантує відповідність викладених питань актуальним вимогам на 2025 рік.

1. Кримінальне процесуальне законодавство України та сфера його дії в
просторі, часі та за колом осіб. Завдання кримінального провадження.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Дія КПК в часі:

Процесуальна проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а допустимість доказів визначається положеннями КПК, які були чинними на момент їх отримання (ст. 5 КПК України).

Дія КПК в просторі:

  • кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених КПК, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 4 КПК України);
  • КПК застосовується також якщо кримінальне правопорушення вчинено на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні (ч. 2 ст. 4 КПК України);
  • за наявності відповідного міжнародного договору, дія КПК поширюється на особовий склад ЗСУ, який перебуває на території іншої держави (ч. 3 ст. 4 КПК України)
  • при виконанні доручень компетентних органів іноземних держав у рамках міжнародного співробітництва застосовуються положення КПК, якщо інше не передбачено міжнародним договором (ч. 4 ст. 4 КПК України).

Дія КПК за колом осіб:

  • кримінальне провадження за правилами КПК здійснюється щодо будь-якої особи, окрім тих, які користуються дипломатичним імунітетом (в такому випадку необхідна згода особи або згода компетентного органу, який представляє особа) (ч. 1 ст. 6 КПК України).
  • особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб визначаються гл. 37 КПК (депутати, судді, адвокати, кандидати у президенти) (ч. 2 ст. 6 КПК України).

Завдання кримінального провадження:

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

2. Загальні засади кримінального провадження. Верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя: нормативно - правовий механізм забезпечення реалізації. Змагальність сторін як основоположна засада функціонування кримінального судочинства в Україні.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; недоторканність права власності; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 7 КПК України).

Верховенство права:

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ст. 8 КПК України).

Законність:

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи ОДВ зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВР України, вимог інших актів законодавства (ст. 9 КПК України).

Рівність перед законом і судом:

Не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками (ч. 1 ст. 10 КПК України).

Презумпція невинуватості:

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 1 ст. 17 КПК України).

Забезпечення права на захист:

Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом (ч. 1 ст. 20 КПК України).

Доступ до правосуддя:

Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. ч. 1, 3 ст. 21 КПК України).

Змагальність сторін як основоположна засада функціонування кримінального судочинства в Україні:

Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості: кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (ч. ч. 1, 6 ст. 22 КПК України).

3. Процесуальні гарантії діяльності адвоката в кримінальному провадженні.

  • Слідчі (розшукові дії) стосовно адвоката здійснюється лише на підставі ухвали суду за клопотанням Ген.прокурора, його заступників, області, міста Києва та міста Севастополя;
  • повідомлення про підозру адвокату здійснює Ген.прокурор, його заступник, області, міста Києва та міста Севастополя;
  • орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це відповідну РАР;
  • заборона конфіденційного співробітництва з адвокатом, якщо це може призвести до розкриття адвокатської таємниці;
  • при вирішенні питання про проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд в ухвалі вказує конкретний перелік речей, що документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити
  • під час обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, особа, яка буде проводити слідчу дію має повідомити завчасно відповідну РАР. Неявка представника РАР за умови завчасного повідомлення не перешкоджає проведенню відповідної процесуальної дії.
  • забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом;
  • забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом;
  • забороняється ототожнення адвоката з клієнтом;
  • забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності (ст. 22 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

4. Види адвокатської діяльності в кримінальному провадженні. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні. Порядок залучення захисника та підтвердження його повноважень на участь у кримінальному провадженні. Випадки обов'язкової участі захисника у кримінальному провадженні. Відмова від захисника і його заміна.

Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до ЄРАУ або стосовно якого у ЄРАУ містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. (ч. ч. 1, 2 ст. 45 КПК України).

Види адвокатської діяльності в кримінальному провадженні: юридичне консультування учасників кримінального провадження; участь в якості представника/захисника в окремій процесуальній дії; комплексний захист чи представництво в кримінальному провадженні.

Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні:

Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні, зокрема:
  • захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам вказаної особи;
  • неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії (за умови завчасного повідомлення про її проведення та відсутності заперечень підзахисного) не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов’язковою;
  • одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше 5 захисників одного обвинуваченого;
  • захисник користується процесуальними правами тієї особи, яку він захищає/представляє, з моменту надання документів, передбачених ст. 50 КПК (свідоцтво + ордер), слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; захисник має право брати участь у всіх процесуальних процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого (ст. 46 КПК України)

Порядок залучення захисника та підтвердження його повноважень на участь у КП:

Порядок залучення захисника та підтвердження його повноважень на участь у кримінальному провадженні: захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 49 КПК України).

Випадки обов'язкової участі захисника у кримінальному провадженні:

Захисник залучається слідчим, прокурором (шляхом винесення постанови), слідчим суддею чи судом (шляхом винесення ухвали) для здійснення захисту у випадках: участь захисника є обов’язковою (зокрема: в особливо тяжких злочинах, якщо підозрюваний , обвинувачений є неповнолітнім або має психічні/фізичні вади, або не володіє мовою, якою здійнюється провадження), а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але з об’єктивних причин не може залучити його самостійно; слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його (ч. 1 ст. 49 КПК України).

Відмова від захисника і його заміна:

Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його (якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника, коли участь останнього є обов’язковою, і не залучає іншого захисника, тоді захисник має бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом за призначенням). Відмова підозрюваного, обвинуваченого від захисника здійснюється особисто та безпосередньо під час особистої зустрічі. Надалі така відмова фіксується у протоколі процесуальної дії/журналі сз (ч. ч. 1, 2 ст. 54 КПК України).

5. Участь адвоката на стадії досудового розслідування, його права та обов'язки. Участь адвоката у слідчих (розшукових) діях. Суть, методика, значення та тактика участі адвоката в процесуальних діях на стадії досудового розслідування.

Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про КП до ЄРДР і закінчується закриттям КП або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Захисник користується процесуальними правами тієї особи, яку він захищає/представляє, з моменту надання документів, передбачених ст. 50 КПК (свідоцтво + ордер), слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Враховуючи різний обсяг прав учасників КП, обсяг прав та обов’язків адвоката на стадії досудового розслідування залежить від того, яку особу він представляє.

Права та обов'язки адвоката у кримінальному провадженні:

Захисник має право (у випадку захисту підозрюваного), зокрема:
  • знати, у вчиненні якого КП його клієнта підозрюють (п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК);
  • вимагати перевірки обґрунтованості затримання (п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК);
  • збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази (п. 8 ч. 3 ст. 42 КПК);
  • брати участь у проведенні процесуальних дій (п. 9 ч. 3 ст. 42 КПК);
  • заявляти відводи (п. 13 ч. 3 ст. 42 КПК);
  • одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення; ознайомлюватися з матеріалами ДР та вимагати їх відкриття (п. 13 ч. 3 ст. 42 КПК);
  • оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді (п. 16 ч. 3 ст. 42 КПК);

Адвокат зобов’язаний, зокрема: використовувати засоби захисту, передбачені КПК та іншими ЗУ; прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного; не має права, без згоди підозрюваного, розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю (ч. ч. 2, 3 ст. 47 КПК України).

Участь адвоката у слідчих (розшукових) діях:

Участь адвоката у слідчих (розшукових) діях (в контексті захисту підозрюваного: слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК). Адвокат бере участь в проведенні слідчої дії, фіксує порушення або помилки слідчого, звертає увагу сторони обвинувачення на важливі (для захисту) моменти, контролює дотримання прав підзахисного, унеможливлює тиск з боку сторони обвинувачення на підзахисного і т.д.

Суть, методика, значення та тактика участі адвоката в процесуальних діях на стадії досудового розслідування:

Від активності адвоката на стадії досудового розслідування, залежить позитивний результат у справі. Методика та тактика може бути абсолютно різною залежно від складності ситуації, активності сторони обвинувачення та запиту клієнта.
  • оборонна тактика захисту - фіксування помилок сторони обвинувачення з метою використовування слабких місць досудового слідства для реалізації лінії захисту;
  • нейтральна тактика захисту - взаємодія адвоката зі стороною обвинувачення у формі співпраці, при якій можливі взаємні компроміси за принципом: у слідчого своя робота, в адвоката - своя. В такому варіанті конфлікти та відкрите протиборство відсутні, а реалізація позиції захисту переноситься на етап судового розгляду;
  • атакувальна - нав'язування слідчому конфліктної ситуації із захопленням ініціативи, нав'язування трудомістких слідчих дій в цілях захисту, формування системи збалансованих пропозицій, направлених на руйнування обвинувальної концепції слідчого, прокурора.

6. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії, види та підстави їх проведення.

Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК (ч. 1 ст. 246 КПК).
  • збереження інформації (ст. 259 КПК);
  • аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК);
  • накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК);
  • огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК);
  • зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (ст. 263 КПК);
  • зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК);
  • фіксація та збереження інформації, отриманої з електронних комунікаційних мереж за допомогою технічних засобів та в результаті зняття відомостей (ст. 265 КПК);
  • дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів (ст. 266 КПК);
  • обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК);
  • спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК);
  • моніторинг банківських рахунків (ст. 269-1 КПК);
  • аудіо-, відеоконтроль місця(ст. 270 КПК);
  • контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК).
Підстави застосування: НСРД проводяться за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором (ч. 3 ст. 246 КПК). Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину (ч. 4 ст. 246 КПК).

Розгляд клопотань, який віднесений до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду (ч. 1 ст. 247 КПК України).

Строк розгляду клопотання: 6 годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання (ч. 1 ст. 248 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати 2 місяці (ч. 1 ст. 249 КПК України).

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи правоохоронних органів (ч. 6 ст. 246 КПК України).

7. Клопотання адвоката на досудовому розслідуванні. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора на стадії досудового розслідування. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування. Клопотання до слідчого судді про проведення експертизи, допит свідка.

Захисник, зокрема має право заявляти клопотання про виконання будь-яких процесуальних дій, які слідчий, дізнавач, прокурор згідно зі ст. 220 КПК зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав (ч. 1 ст. 220 КПК України).

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора на стадії досудового розслідування:

На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора (ст. 303 КПК України):
  • невнесення відомостей в ЄРДР; неповерненні тимчасово вилученого майна;
  • рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування;
  • рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження;
  • рішення прокурора про закриття кримінального провадження;
  • рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим;
  • рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;
  • нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити відповідно до КПК.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч. 1 ст. 304 КПК України).

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування:

Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про (ст. 309 КПК України):
  • відмову у наданні дозволу на затримання;
  • застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту, запобіжного заходу у вигляді застави, поміщення особи в приймальник-розподільник або відмову в їх застосуванні (продовженні);
  • направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;
  • арешт майна або відмову у ньому;
  • тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.
Оскарження ухвал слідчого судді в касаційному порядку законом не передбачено. Згідно з положеннями ст. 424 КПК рішення слідчого судді не можуть бути предметом перевірки судом касаційної інстанції.

Клопотання до слідчого судді про проведення експертизи, допит свідка:

Сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо:
  • сторона обвинувачення не залучила його;
  • існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;
  • сторона захисту не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин (ч. 1 ст. 244 КПК України).

У виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я особи, її тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворої особи в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду (ч. 1 ст. 225 КПК України).

8. Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами. Визнання доказів недопустимими. Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Обов’язок доказування. Висновок експерта як джерело доказу у кримінальному провадженні. Права адвоката щодо збирання доказів. Оцінка доказів.

Доказами є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).

Процесуальними джерелами доказів є: показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів ( ст. 85 КПК України).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України).

Визнання доказів недопустимими:

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У випадку очевидної недопустимості доказу (наприклад, у разі істотного порушення прав людини), такий доказ може бути визнаний недопустимий в судовому засіданні. Сторони КП мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими (ст. 89 КПК України).

Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні:

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 91 КПК України):
  • подія кримінального правопорушення;
  • винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
  • обставини, що обтяжують/пом’якшують покарання;
  • обставини, що характеризують особу обвинуваченого;
  • обставини які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
  • вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Обов’язок доказування обставин у кримінальному провадженні:

Обов’язок доказування обставин у кримінальному провадженні покладається на прокурора, слідчого, окрім належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого - покладається на сторону, що їх подає (мт. 92 КПК України).

Висновок експерта як джерело доказу у кримінальному провадженні:

Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку (п. 10 ст. 101 КПК).

Оцінка доказів у кримінальному провадженні:

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України).

9. Відводи. Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Підстави для відводу прокурора, слідчого, захисника, представника, спеціаліста, перекладача, експерта, секретаря судового засідання. Заява про відвід та порядок вирішення питання про відвід. Наслідки відводу.

Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 75 КПК України):
  • якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
  • якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
  • якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;
  • за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
  • у випадку порушення порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Підстави для відводу прокурора, слідчого:

Підстави для відводу прокурора, слідчого (ч. 1 ст. 77 КПК України):
  • якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
  • якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;
  • якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Підстави для відводу захисника, представника:

Підстави для відводу захисника, представника ( ч. ч. 1, 2 ст. 78 КПК України):
  • якщо він брав участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач.
  • якщо він у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;
  • якщо вона є близьким родичем або членом сім’ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого із складу суду;
  • зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Підстави для відводу спеціаліста, перекладача, експерта, секретаря судового засідання:

Підстави для відводу спеціаліста, перекладача, експерта, секретаря судового засідання (ст. 79 КПК України):
  • такі як у слідчого, прокурора з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача, експерта і секретаря судового засідання не може бути підставою для відводу.
  • спеціаліст, експерт, крім того, не має права брати участі в кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні.

Заява про відвід та порядок вирішення питання про відвід:

Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

Наслідки відводу:

Наслідки відводу, зокрема (ст. ст. 82, 83 КПК України):
  • у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді;
  • у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею;
  • у разі задоволення відводу слідчого, дізнавача, прокурора в кримінальному провадженні повинні бути невідкладно призначені відповідно інший слідчий - керівником органу досудового розслідування, інший дізнавач - керівником органу дізнання або інший прокурор - керівником органу прокуратури;
  • у разі задоволення відводу експерта, спеціаліста, представника персоналу органу пробації або перекладача до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений слідчим суддею, судом.

10. Заходи забезпечення кримінального провадження, їх види, загальні правила застосування. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід. Загальні положення тимчасового доступу до речей і документів. Тимчасове вилучення майна. Арешт майна. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Види заходів забезпечення КП (ч. 2 ст. 131 КПК КПК України): виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади;
тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи.

Загальні правила застосування заходів забезпечення КП (ст. 132 КПК): заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
  • існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
  • потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
  • може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
  • для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід:

Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід (ст. 133 – 143 КПК): слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.

Слідчий суддя під час досудового розслідування чи суд під час судового провадження має право за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника здійснити судовий виклик певної особи, якщо слідчий суддя чи суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою. Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою.

Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Загальні положення тимчасового доступу до речей і документів:

Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Застосовується на підставі ухвали слідчого судді під час досудового розслідування, суду під час судового розгляду.

Особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов’язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду. Зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов’язана пред’явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію.

Особа, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов’язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.

Речі і документи, до яких заборонено доступ:
  • листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв’язку з наданням правової допомоги;
  • об’єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.
У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Тимчасове вилучення майна:

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено (ч. 1 ст. 169 КПК України):
  • за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
  • за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
  • у разі скасування арешту; за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Арешт майна:

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ст. ст. 170 – 175 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:
  • збереження речових доказів;
  • спеціальної конфіскації;
  • конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
  • відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду:

Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду (ст. 207, 208 КПК): кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім судді, народного депутата України: при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
  • якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
  • якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
  • якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності НАБУ;
Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати 72 годин з моменту затримання (ч. 1 ст. 211 КПК України).

11. Запобіжні заходи, їх види, мета і підстави застосування. Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу. Положення щодо порядку скасування і зміни запобіжного заходу. Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою. Строки та порядок подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу.

Види запобіжних заходів (ст. 176 КПК):
  • особисте зобов’язання - полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені статтею 194 КПК;
  • особиста порука - полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до статті 194 КПК і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.;
  • застава - полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків.;
  • домашній арешт - полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби;
  • тримання під вартою - є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК;
  • затримання особи (тимчасовий запобіжний захід).
Мета і підстави застосування (ст. 177 КПК): метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
  • переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
  • знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
  • незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
  • перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
  • вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.

Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу:

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
  • вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим КП;
  • тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, обвинуваченому;
  • вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;
  • міцність соціальних зв’язків в місці його постійного проживання, у т.ч., наявність родини, утриманців;
  • наявність постійного місця роботи або навчання підозрюваного, обвинуваченого;
  • репутацію та майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
  • наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Положення щодо порядку скасування і зміни запобіжного заходу:

Клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу (ст. 200 КПК):скасовується/змінюється на підставі ухвали слідчого судді/суду за клопотанням слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу, у якому обов’язково зазначаються обставини, які:
  • виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
  • існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Також, запобіжний захід може бути змінено на підставі клопотання підозрюваного, обвинуваченого (ст. 201 КПК).

Скасування запобіжного заходу (ст. 201-1 КПК): прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтями 184 та 132 цього Кодексу, до слідчого судді, суду з клопотанням про скасування запобіжного заходу у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого.

Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як (ст. 183 КПК):
  • до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3000 НМДГ, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності ризиків (ст. 177 КПК) буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов’язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу або не виконав вимог щодо внесення застави та надання документа, що це підтверджує;
  • до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, - виключно у разі, якщо прокурором крім наявності ризиків (ст. 177 КПК) буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
  • до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років;
  • до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності ризиків (ст. 177 КПК) буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
  • до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки.

Продовження строку тримання під вартою (ст. 199 КПК): клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
  • виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
  • виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Строки та порядок подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу:

Апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом 5 днів з дня її оголошення - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді - протягом 5 днів з дня її оголошення - через суд, який ухвалив судове рішення; Апеляційна скарга на інші ухвали суду першої інстанції - протягом 7 днів з дня її оголошення - через суд, який ухвалив судове рішення (ч. 2 ст. 395 КПК України).

12. Загальні положення закінчення досудового розслідування. Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи. Звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Загальні положення закінчення досудового розслідування (ст. 283 КПК): особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження (ч. 1 ст. 283 КПК України).

Прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ч. 2 ст. 283 КПК України).

Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи:

кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема:
  • встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
  • встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
  • не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
  • втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;
  • помер підозрюваний, обвинувачений;
  • існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
  • закінчився строк досудового розслідування та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. В передбачених КПК випадках, КП закриває суд шляхом винесення ухвали.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності:

Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, наприклад:
  • звільнення від КП у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України);
  • звільнення від КП у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України);
  • звільнення від КП у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України);
  • звільнення від КП у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК України);
  • звільнення від КП у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України).
Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом на підставі клопотання прокурора. Суд зобов’язаний з’ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. ч. 1-3 ст. 288 КПК України).

13. Відкриття матеріалів іншій стороні: порядок та методика здійснення. Правовий режим, методика ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Адвокатське досьє (провадження).

Відкриття матеріалів іншій стороні (ст. 290 КПК): визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання.

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Відкриття матеріалів досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій таких матеріалів, засвідчених в установленому порядку.
Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

Сторона захисту за запитом прокурора зобов’язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.

Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті.

Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.

Сторони кримінального провадження зобов’язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Правовий режим, методика ознайомлення з матеріалами кримінального провадження:

Одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 КПК України), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи (ст. 293 КПК України).

Після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. Під час ознайомлення учасники судового провадження мають право робити з матеріалів необхідні виписки та копії (ч. 2 ст. 317 КПК України).

Адвокатське досьє (провадження):

Адвокатське досьє – сукупність документів та інформації, що отримуються, збираються, створюються, зберігаються, використовуються адвокатом (іншою особою за його дорученням) та/або знаходяться в його розпорядженні (володіння, віданні тощо) і охоплюється поняттям адвокатської таємниці, а також окремі (одиничні) документи та будь-які носії інформації, які охоплюються таким поняттям, предмети тощо.

Адвокат не зобов’язаний вести адвокатське досьє і його відсутність не може бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, а також не є доказом ненадання, неналежного, неповного, несвоєчасного чи неякісного надання ним правової допомоги. У разі ведення адвокатського досьє адвокат самостійно визначає зміст та порядок його ведення (Рішення РАУ № 169 від 04.08.2017).

14. Загальні положення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, їх особливості.

Загальні положення спеціального досудового розслідування (ст. 297-1 КПК): спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого підозрюваним, стосовно якого уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.

Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної ВР України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування (ст. 297-4 КПК), зокрема: слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.

У разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження (ч. 5 ст. 374 КПК).

Порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування (ст. 297-5 КПК): надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов’язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.

15. Особливі порядки провадження щодо кримінальних проступків та в суді присяжних. Участь адвоката у таких формах кримінальних проваджень. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення. Поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Особливості початку досудового розслідування у формі дізнання (ст. 298 КПК): керівник органу дізнання визначає дізнавача, який здійснюватиме досудове розслідування у формі дізнання. Досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

До внесення відомостей про кримінальний проступок до ЄРДР допускається проведення окремих дій, зокрема: огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду), відібрано пояснення, проведено медичне освідування, отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

Процесуальні джерела доказів у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки (ст. 298-1 КПК): процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених статтею 84 цього Кодексу, також є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Особливості повідомлення про підозру (ст. 298-4 КПК): письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку складається дізнавачем за погодженням із прокурором у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

Одночасно із врученням повідомлення про підозру особа інформується про результати медичного освідування та висновку спеціаліста за їх наявності. У разі незгоди з результатами медичного освідування або висновком спеціаліста особа протягом сорока восьми годин має право звернутися до дізнавача або прокурора з клопотанням про проведення експертизи. У такому разі дізнавач або прокурор має право звернутися до експерта для проведення експертизи із дотриманням правил, передбачених цим Кодексом.

Запобіжні заходи під час досудового розслідування кримінальних проступків (ст. 299 КПК): під час досудового розслідування кримінальних проступків як тимчасовий запобіжний захід застосовується затримання особи на підставах та в порядку, визначених цим Кодексом, а також такі запобіжні заходи, як особисте зобов’язання та особиста порука.

Порядок провадження в суді присяжних (ст. 383 КПК): суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції. Усі питання, пов’язані з судовим розглядом, крім питання доцільності продовження запобіжного заходу, судді і присяжні вирішують спільно.

Роз’яснення права на суд присяжних (ст. 384 КПК): прокурор, суд зобов’язані роз’яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних Письмове роз’яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. Обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Виклик присяжних (ст. 385 КПК): після призначення судового розгляду судом присяжних головуючий дає секретарю судового засідання розпорядження про виклик присяжних у кількості семи осіб, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних. Письмовий виклик має бути вручений присяжному під розписку не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання.
Відбір присяжних у суді (ст. 387 КПК): здійснюється після відкриття судового засідання.

Приведення присяжних до присяги (ст. 388 КПК): за пропозицією головуючого присяжні складають присягу. Текст присяги зачитує кожен присяжний, після чого підтверджує, що його права, обов’язки та компетенція йому зрозумілі.

Порядок наради і голосування в суді присяжних (ст. 391 КПК): нарадою суду присяжних керує головуючий, який послідовно ставить на обговорення питання, передбачені статтею 368 цього Кодексу, проводить відкрите голосування і веде підрахунок голосів. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останнім.

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення. Поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення:

Поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (ст. 477 КПК): кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень.

Початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (ст. 478 КПК): потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

16. Участь адвоката в підготовчому провадженні та судовому розгляді. Його права та
обов’язки. Межі та процедура судового розгляду. Здійснення допиту під час судового розгляду. Судові дебати. Промова адвоката. Підготовка та методика її проголошення.

Участь адвоката в підготовчому провадженні та судовому розгляді полягає зокрема:
  • в отриманні матеріалів дізнання для ознайомлення (ч. 3 ст. 314 КПК);
  • звернення до суду з відповідними клопотаннями, зокрема, щодо зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження (ч. 3 ст. 315 КПК), про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів (якщо обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років (ч. 4 ст. 315 КПК), про закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту, ініціювання укладення угод (ч. 3 ст. 314 КПК), проведення експертизи (ч. 1 ст. 332 КПК);
  • здійснити допит обвинуваченого (ст. 351 КПК), допит свідка ( ст. 352 КПК), допит потерпілого (ст. 353 КПК);
  • ставити запитання з приводу речових доказів (ч. 3 ст. 357 КПК);
  • ставити запитання щодо документів свідкам, експертам, спеціалістам ( ч. 2 ст. 358 КПК);
  • ставити питання щодо суті наданих усних консультацій чи письмових роз’яснень (ч. 2 ст. 360 КПК).

Права захисника: захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 (свідоцтво + ордер)цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду (ч. 4 ст. 46 КПК).

Обов’язки захисника (ст. 47 КПК), зокрема: захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого. Захисник зобов’язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю

Межі та процедура судового розгляду:

Межі та процедура судового розгляду (ст. 337 КПК): судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Процедура судового розгляду починається з проведення підготовчих дій: відкриття судового засідання, оголошення про розгляд відповідного кримінального провадження, доповіді секретаря про явку осіб та про здійснення повного фіксування судового розгляду (ст. ст. 342 КПК, 343 КПК). Потім оголошується склад суду і роз’яснюється право відводу (ст. 344 КПК), а також права та обов’язки (ст. 345 КПК).

Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду. Судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта (ст. 347 КПК), після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, роз’яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання, чи визнає цивільний позов (ст. 348 КПК).

Після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий надає стороні обвинувачення та стороні захисту право проголосити вступні промови. У вступній промові зазначається, якими доказами сторона підтверджуватиме наведені нею обставини, порядок дослідження доказів, а також може бути зазначена позиція сторони. Право проголосити вступну промову першою надається стороні обвинувачення, після чого вступну промову проголошує сторона захисту (ст. 349 КПК).

Після заслуховування вступних промов, здійснюється розгляд судом клопотань учасників судового провадження (ст. 350 КПК).
В подальшому здійнюється допит обвинуваченого (ст. 351), свідка (ст. 352 КПК), потерпілого (ст. 353 КПК), експерта (ст. 356 КПК), пред’явлення для впізнання (ст. 355 КПК), дослідження речових доказів (ст. 357 КПК), документів (ст. 358 КПК), звуко- і відеозаписів (ст. 359 КПК).

Після з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з’ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. У разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв’язку з чим має право ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження. За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів (ст. 363 КПК).

Здійснення допиту під час судового розгляду:

Допит обвинуваченого (ст. 351 КПК): допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей. Якщо обвинувачений висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від нього конкретної відповіді - "так" чи "ні".

Допит свідка (ст. 352 КПК): перед допитом свідка головуючий встановлює відомості про його особу та з’ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим. Крім того, головуючий з’ясовує чи отримав свідок пам’ятку про права та обов’язки свідка, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз’яснює їх, а також з’ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених цим Кодексом, від давання показань, і попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги. Кожний свідок допитується окремо. Свідки, які ще не дали показань, не мають права перебувати в залі судового засідання під час судового розгляду.

Допит потерпілого (ст. 353 КПК): перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з’ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим. Крім того, головуючий з’ясовує, чи отримав потерпілий пам’ятку про права та обов’язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз’яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п’ятою - чотирнадцятою статті 352 КПК (допит свідка).

Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого (ст. 354 КПК): допит малолітнього свідка і, за розсудом суду, неповнолітнього свідка проводиться в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необхідності – лікаря.
Свідку, який не досяг 16 років, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги. До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми під час допиту, а також право протестувати проти запитань та ставити запитання. Головуючий має право відвести поставлене питання.

Судові дебати:

Судові дебати (ст. 354 КПК): у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий має право зупинити виступ учасника дебатів, якщо він після зауваження повторно вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, і надати слово іншому учаснику дебатів. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику.

17. Право на апеляційне оскарження. Підстави, порядок і строки апеляційного оскарження. Вимоги до апеляційної скарги. Методика складання адвокатом апеляційної скарги на судове рішення. Подання заперечень на апеляційну скаргу. Відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження. Участь адвоката у суді апеляційної інстанції.

Право на апеляційне оскарження (ст. 393 КПК України): апеляційну скаргу мають право подати:
- обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;
- обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання;
- підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
- законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
- законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
- прокурор;
- потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
- цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
- цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
- представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів юридичної особи.

Підстави, порядок і строки апеляційного оскарження:

Апеляційна скарга подається ()ст. 395 КПК України):
  • на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;
  • на ухвали слідчого судді чи ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана, зокрема:
  • на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;
  • на ухвалу слідчого судді - протягом п’яти днів з дня її оголошення;
  • на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.

Вимоги до апеляційної скарги:

Вимоги до апеляційної скарги (ст. 396 КПК України): апеляційна скарга подається в письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються: найменування суду апеляційної інстанції; ПІБ (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів; перелік матеріалів, які додаються.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.

До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. Цей обов’язок не поширюється на обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом або тримається під вартою.

Подання заперечень на апеляційну скаргу:

Заперечення на апеляційну скаргу (ст. 402 КПК): особи, зазначені у статті 393 цього Кодексу, мають право подати до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції в письмовій формі протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку.

У запереченні на апеляційну скаргу зазначається: найменування суду апеляційної інстанції; ПІБ (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; номер КП в суді апеляційної інстанції, якщо він повідомлений судом апеляційної інстанції; обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; у разі необхідності - клопотання особи, яка подає заперечення на апеляційну скаргу;перелік матеріалів, які додаються.

Відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження:

Відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження (ст. 403 КПК України): особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.

Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв’язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.

До початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї. Внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.

18. Право на касаційне оскарження. Підстави, порядок і строки касаційного оскарження судових рішень. Вимоги до касаційної скарги. Методика складання адвокатом касаційної скарги. Подання заперечень на касаційну скаргу. Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

Право на касаційне оскарження (ч. 1 ст. 425 КПК України): касаційну скаргу мають право подати:
  • засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;
  • виправданий, його законний представник чи захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;
  • підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
  • законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
  • законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
  • прокурор;
  • потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
  • цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
  • цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
  • представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів юридичної особи.

Підстави, порядок і строки касаційного оскарження судових рішень:

Порядок і строки касаційного оскарження (ч. 1, 2 ст. 426 КПК України): касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Вимоги до касаційної скарги:

Касаційна скарга подається в письмовій формі. У касаційній скарзі зазначаються:
  • найменування суду касаційної інстанції;
  • ПІБ (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
  • судове рішення, що оскаржується;
  • обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
  • вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;
  • перелік матеріалів, які додаються (ч. ч. 1, 2 ст. 427 КПК України).

Подання заперечень на касаційну скаргу:

Заперечення на касаційну скаргу має містити (ч. 2 ст. 431 КПК України):
  • найменування суду касаційної інстанції;
  • ПІБ (найменування), поштову адресу особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;
  • вказівку на судове рішення, яке оскаржується;
  • номер КП в суді касаційної інстанції, якщо він повідомлений судом касаційної інстанції;
  • обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги;
  • у разі необхідності - клопотання особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу;
  • перелік матеріалів, які додаються.

Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження:

Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження здійснюється згідно з положеннями статті 403 КПК України (ст. 432 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.

Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв’язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження (ч. 2 ст. 403 КПК України).

До початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї (ч. 3 ст. 403 КПК України)

Межі перегляду судом касаційної інстанції:

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ст. 433 КПК України).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов’язаний прийняти таке рішення (ч. 2 ст. 433 КПК України).

19. Провадження за нововиявленими обставинами провадження та виключними обставинами. Право на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими та виключеними обставинами. Строк звернення з заявою. Вимоги до заяви.

Право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ст. 460 КПК України): учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Строк звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (ст. 461 КПК України): може бути подано протягом 3 місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Перегляд за нововиявленими обставинами виправдувального вироку допускається лише протягом передбачених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 461 КПК України).

За наявності обставин, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого кримінального правопорушення, ніж те, за яке вона була засуджена, судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжке кримінальне правопорушення (ч. 3 ст. 461 КПК України).

За наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено (ч. 4 ст. 461 КПК України).

Строк звернення з заявою:

Заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано (ч. 5 ст. 461 КПК України):
  • у випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності, конституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи - протягом 30 днів із дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України;
  • у випадку встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом - не пізніше 30 днів із дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного;
  • у випадку встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення - протягом 30 днів із дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили.

Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами:

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається в письмовій формі. У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються, зокрема (ст. 462 КПК України):
  • найменування суду, до якого подається заява про перегляд;
  • ПІБ (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
  • судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими або виключними обставинами подається заява;
  • обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду;
  • обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду;
  • перелік документів та інших матеріалів, які додаються.

20. Угоди про примирення та про визнання винуватості в кримінальному провадженні. Ініціювання та укладення угоди, вимоги до її змісту. Участь адвоката при укладенні угод. Наслідки укладення та затвердження угоди. Загальний порядок судового провадження на підставі угоди.

У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості (ст. 468 КПК України).

Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді) (ч. 1 ст. 469 КПК України).

Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається (ч. 3 ст. 469 КПК України).

Ініціювання та укладення угоди, вимоги до її змісту:

Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого (ч. 2 ст. 469 КПК України).

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо
  • кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;
  • особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності НАБУ за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності НАБУ, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
  • особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

В угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін (ст. 471 КПК України).

Загальний порядок судового провадження на підставі угоди:

Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.

Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди (ст. 474 КПК України).

Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:
  • що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
  • мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
  • допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 КПК України;
  • характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

21. Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх. Застосування до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу. Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд. Порядок застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру.

Кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього (ч. 2 ст. 484 КПК України).

Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх:

Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з’ясовуються: повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру.

За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною хворобою, повинно бути також з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними; ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння; умови життя та виховання неповнолітнього; наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

Застосування до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу:

За наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють (ст. 492 КПК України).

Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд:

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ч. 1 ст. 493 КПК України).

Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку (ч. 2 ст. 493 КПК України).

Передання під нагляд батьків та інших осіб можливе лише за їхньої на це згоди та згоди неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого. Особа, яка взяла зобов’язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання цього зобов’язання, заздалегідь про це повідомивши (ч. 3 ст. 493 КПК України).

Порядок застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру:

Якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, необережного нетяжкого злочину без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.

З цих же підстав, клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру може бути складене і надіслане до суду за умови, що неповнолітній обвинувачений та його законний представник проти цього не заперечують (ч. ч. 1, 2 ст. 497 КПК України).

22. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження: загальні засади, форми та обсяг. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція).

Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження (ст. 542 КПК України).

Запит про міжнародну правову допомогу (ст. 551 КПК України): суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України. У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом. У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом 10 днів повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту.

Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію) (ст. 573 КПК України): запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

Запити про тимчасову видачу і транзитне перевезення особи направляються та розглядаються у такому самому порядку, як і запити про видачу особи (екстрадицію). При розгляді запитів компетентних органів іноземних держав про транзитне перевезення екстрадиційній перевірці підлягають лише обставини, передбачені ч. ч. 1, 2 ст. 589 цього Кодексу (ч. 3 ст. 573 КПК України).

У видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо: особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України; є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України; наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України (ч. 1 ст. 589 КПК України).

Особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров’ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України (ч. 2 ст. 589 КПК України).
Переглянути джерела
Повернутися на головну

Допоможіть зробити проєкт кращим

Якщо ви помітили помилку чи неточність, повідомте нам через форму нижче. Разом ми зробимо цей проєкт кращим!
Микита Чубенко, організатор проєкту