Підтримати проєкт

Цивільне процесуальне право.

Ласкаво просимо до п'ятого розділу, присвяченого цивільному процесуальному праву. Матеріал підготовлений на основі програми, затвердженої рішенням Ради адвокатів України від 21 вересня 2019 року № 113, що гарантує відповідність викладених питань актуальним вимогам на 2025 рік.

1. Завдання та основні засади цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:
  • верховенство права;
  • повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;
  • гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
  • змагальність сторін;
  • диспозитивність;
  • пропорційність;
  • обов’язковість судового рішення;
  • забезпечення права на апеляційний перегляд справи;
  • забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення;
  • розумність строків розгляду справи судом;
  • неприпустимість зловживання процесуальними правами;
  • відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

2. Поняття та види цивільної юрисдикції.

Цивільна юрисдикція – це компетенція цивільних судів щодо розгляду і вирішення цивільних справ.

Предметна юрисдикція (ст. 19 ЦПК України):
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Інстанційна юрисдикція (ст. 23 ЦПК України):
Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ:
  • щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
  • про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом.

Територіальна юрисдикція (ст. ст. 27-30 ЦПК України):
  • за вибором позивача - у справах щодо стягнення аліментів, збільшення/зменшення їх розміру, розірвання шлюбу, захист прав споживачів;
  • за місцем проживання/реєстрації відповідача - до фізичних осіб за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування. До юридичних осіб в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з ЄДРПОУ.
  • виключна підсудність - із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини; позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред’являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.

3. Поняття та види доказів. Належність, допустимість, достовірність та достатність доказів. Обов'язок доказування та подання доказів. Підстави звільнення від доказування. Порядок подання та строки подання доказів у цивільному процесі. Витребування доказів. Оцінка доказів. Робота адвоката щодо доказування у судовому процесі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
  • письмовими, речовими і електронними доказами;
  • висновками експертів;
  • показаннями свідків.

Належність, допустимість, достовірність та достатність доказів:

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Допустимість доказів: Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1, 2 ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Обов'язок доказування та подання доказів:

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Підстави звільнення від доказування:

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч. 3 ст. 83 ЦПК України)

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

Порядок подання та строки подання доказів у цивільному процесі:

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 83 ЦПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. 9 ст. 83 ЦПК України).

Витребування доказів:

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій (разом з позовом) та третій (разом з відзивом) статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

У клопотанні повинно бути зазначено (ч. 2 ст. 84 ЦПК України):
  • який доказ витребовується;
  • обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
  • підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
  • вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу (ч. ч. 3, 4 ЦПК України).

Оцінка доказів:

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Робота адвоката щодо доказування у судовому процесі:

Робота адвоката щодо доказування у судовому процесі полягає у збиранні, аналізі та поданні доказів, які підтверджують позицію його клієнта або спростовують позицію опонента. Основні етапи цієї роботи включають:
  • визначення фактів, які потрібно довести, та підбір доказової бази.
  • збір необхідних документів, показань свідків, експертних висновків та інших доказів.
  • перевірка доказів на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності.
  • подання доказів суду у встановленому порядку.
  • спростування доказів протилежної сторони шляхом виявлення їхніх слабких сторін або суперечностей.
  • участь у дослідженні доказів під час судового процесу;
Адвокат організовує процес доказування таким чином, щоб максимально захистити інтереси клієнта та забезпечити позитивний результат у справі.

4. Забезпечення позову і забезпечення доказів. Діяльність адвоката з цих питань.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом ( ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України).

Види забезпечення позову (ст. 150 ЦПК України), зокрема:
  • накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
  • заборона вчиняти певні дії;
  • встановлення обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
  • зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
  • зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (ч. 1 ст. 116 ЦПК України).

Способами забезпечення судом доказів є (ст. 116 ЦПК України, зокрема:
  • допит свідків;
  • призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням;
  • заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов’язання вчинити певні дії щодо доказів;
  • у необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Діяльність адвоката з питань забезпечення позову або доказів:

Діяльність адвоката з питань забезпечення позову або доказів спрямована на створення умов для ефективного захисту прав клієнта в суді. Основні аспекти цієї роботи включають:
  • забезпечення позову для попередження неможливості виконання рішення суду (наприклад, накладення арешту на майно відповідача або заборона вчинення певних дій).
  • аргументоване обґрунтування необхідності забезпечення позову з посиланням на ризики для інтересів клієнта.

Забезпечення доказів:
  • подання заяви до суду з метою отримання доказів, які можуть бути втрачені або доступ до яких є складним.
  • організація збору та фіксації доказів (наприклад, проведення огляду майна чи документів із залученням експертів або свідків).

Представництво інтересів клієнта в суді:
  • підготовка і подання клопотань про забезпечення позову або доказів.
  • участь у судових засіданнях, де розглядається питання забезпечення.
Діяльність адвоката в цих питаннях спрямована на захист інтересів клієнта, недопущення шкоди його правам та забезпечення виконання майбутнього рішення суду.

5. Заходи процесуального примусу. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу. Види заходів процесуального примусу.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Застосовуються судом шляхом постановлення ухвали (ч. ч. 1-2 ст. 143 ЦПК України).

Види заходів процесуального примусу:
  • попередження – за порушення порядку під час СЗ або невиконання розпоряджень головуючого;
  • видалення із залу судового засідання – повторне порушення порядку під час СЗ або невиконання розпоряджень головуючого;
  • тимчасове вилучення доказів для дослідження судом - у разі неподання доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання;
  • привід – якщо належно викликаний свідок без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки; штраф – в сумі від 0,3 до 3 ПМ для ПО у разі: невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами, невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів або від 1 до 10 ПМ для ПО у випадку повторного чи систематичного, триваючого невиконання тих самих дій) (ст. ст. 144 -148 ЦПК України).

6. Судові витрати, їх види. Попереднє визначення суми судових витрат. Забезпечення та попередня оплата судових витрат. Відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати. Розподіл судових витрат між сторонами у цивільній справі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Попереднє визначення суми судових витрат:

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України)

Забезпечення та попередня оплата судових витрат:

Суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат) (ч. 1 ст. 135 ЦПК України).

Відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати:

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 ЦПК України залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 136 ЦПК України).

Розподіл судових витрат між сторонами у цивільній справі:

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

7. Процесуальні строки. Судові виклики і повідомлення.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч. 1 ст. 120 ЦПК України). Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 122 ЦПК України).

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства (ст. 121 ЦПК України).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 123 ЦПК України).

Закінчення процесуальних строків (ст. 124 ЦПК України):
строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку;
  • строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.;
  • якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день;
  • перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події;
  • останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу;
  • строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку.

Зупинення процесуальних строків: зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується (ст. 125 ЦПК України).

Поновлення: суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. ч. 1, 2 7 ст. 127 ЦПК України).

Судові виклики і повідомлення:

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (ч. ч. 1-4 ЦПК України).

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (ч. 5 ст. 128 ЦПК України).

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (п. 2 ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є:
  • день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
  • день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
  • день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

8. Учасники судового процесу. Учасники справи, представники та інші учасники судового процесу, їх процесуальні права та обов’язки. Адвокат як представник у цивільному процесі.

У справах позовного провадження – позивач, відповідач, треті сторони; у справах наказного провадження – заявник та боржник; у справах окремого провадження – заявники, інші заінтересовані особи (ст. 42 ЦПК України)

Представником у суді може бути адвокат або законний представник. В малозначних справах представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними (ст. 60 ЦПК України).

Учасниками судового процесу, крім учасників справи та їхніх представників, є помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права , перекладач, спеціаліст (ст. 65 ЦПК України).

Адвокат як представник у цивільному процесі: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта під час судочинства.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).

9. Письмові заяви учасників справи. Види та вимоги до заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань. Зміст і форма позовної заяви, документи, що додаються до позовної заяви. Ціна позову. Відмова позивача від позову. Мирова угода. Підготовка адвоката до складання позовної заяви.

При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 174 ЦПК України).

Види заяв по суті (ч. 2 ст. 174 ЦПК України):
  • позовна заява;
  • відзив;
  • відповідь на відзив;
  • заперечення
  • пояснення третьої особи щодо позову або відзиву;

Вимоги: до заяв по суті – прямо зазначено в окремих статтях (ст. 175 – 180 ЦПК України)..

Зміст і форма позовної заяви, документи, що додаються до позовної заяви:

Позовна заява має містити (ст. 175 ЦПК України), зокрема:
  • найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
  • ПІБ або назва ЮО, РНОКПП або ЄДРПОУ, адреси, засоби зв’язку, офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
  • зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;
  • обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
  • відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
  • відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви;
  • попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;
  • підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Документи, що додаються до позовної заяви (ст. 177 ЦПК України):
  • позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
  • у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
  • до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
  • до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Ціна позову:

Ціна позову визначається (ст. 176 ЦПК України), зокрема:
  • у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
  • у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
  • у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;
  • у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;
  • у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;
  • у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік.

Відмова позивача від позову:

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ст. 206 ЦПК України).

Мирова угода:

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін (ч. 1 ст. 207 ЦПК України).

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу (ч. 2 ст. 207 ЦПК України).

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч. 3 ст. 207 ЦПК України).

Підготовка адвоката до складання позовної заяви:

Підготовка адвоката до складання позовної заяви включає декілька ключових етапів:
  • аналіз ситуації: вивчення обставин справи, документів та доказів, наданих клієнтом, з метою визначення правової позиції.
  • визначення правової основи: пошук і аналіз норм законодавства, судової практики та інших нормативних актів, які можуть бути застосовані у справі.
  • формулювання вимог: чітке визначення предмета позову та правових вимог до відповідача.
  • збір доказів: підготовка доказової бази, яка підтверджує обставини, викладені у позовній заяві.
  • підготовка тексту заяви: складання позовної заяви з урахуванням вимог процесуального законодавства, включаючи структуровану викладку фактів, підстав, доказів і формулювання вимог.
  • перевірка відповідності: перевірка правильності оформлення заяви та наявності всіх необхідних додатків перед поданням до суду.
Якісна підготовка позовної заяви є важливим етапом для успішного вирішення справи на користь клієнта.

10. Відкриття провадження у справі. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення заяви та відмови у відкритті провадження у справі. Об’єднання і роз’єднання позовів. Надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги стороні з підготовки та подання позову.

Відкриття провадження у справі (ст. 187 ЦПК України): за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п’яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 ЦПК України.

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю (ч. ч. 1-2 ст. 187 ЦПК України).

Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення заяви та відмови у відкритті провадження у справі:

Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви (ст. 185 ЦПК України): Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 ЦПК (вимоги до позовної заяви) і 177 ЦПК (документи, що додаються до позовної заяви), протягом 5 днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Заява повертається у випадках, коли (ч. 4 ст. 185 ЦПК України):
  • заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
  • порушено правила об’єднання позовних вимог;
  • до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;
  • відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи; подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог СК України;
  • позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Відмова у відкритті провадження у справі (ст. 186 ЦПК): суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
  • заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
  • є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами; у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
  • є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
  • настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред’явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Об’єднання і роз’єднання позовів:

Об’єднання позовів: в одній позовній заяві може бути об’єднано декілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об’єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача (ч. ч. 1-2 ст. 188 ЦПК України).

Об’єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (ч. ч. 3-6 ст. 188 ЦПК України).

Роз’єднання позовів: суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз’єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об’єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз’єднання позовних вимог (ч. 6 ст. 188 ЦПК України).

Надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги стороні з підготовки та подання позову:

Адвокат надає професійну правничу допомогу з підготовки та подання позову, виконуючи такі основні дії:
  • консультація клієнта: роз'яснення правових аспектів справи, оцінка перспектив судового розгляду та визначення найкращої правової позиції;
  • підготовка позову: аналіз обставин справи, складання позовної заяви, визначення правової основи та формулювання вимог до відповідача;
  • збір доказів: допомога у зборі та підготовці документів, показань свідків чи інших доказів, які підтверджують правову позицію клієнта;
  • подання позову: оформлення позовної заяви з усіма необхідними додатками та подання її до суду.
Ця допомога забезпечує якісну підготовку позову та ефективний захист інтересів клієнта в суді.

11. Підготовче провадження. Завдання та строк підготовчого провадження. Подання відзиву, пояснень третіх осіб щодо позову або відзиву. Зустрічний позов. Підготовче засідання та судові рішення в підготовчому засіданні. Дії адвоката на цій стадії судового процесу.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Строки проведення: 60 днів з дня відкриття провадження у справі, а у виняткових випадках може бути продовжений ще на 30 днів (ч.. ч. 2, 3 ст. 189 ЦПК України).

Завдання підготовчого провадження (ч. 1 ст. 189 ЦПК України):
  • остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
  • з’ясування заперечень проти позовних вимог;
  • визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів;
  • визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті..

Подання відзиву, пояснень третіх осіб щодо позову або відзиву:

Подання відзиву, пояснень третіх осіб щодо позову або відзиву (ст. 191, 192 ЦПК України) здійснюється у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Зустрічний позов:

Відповідач має право пред’явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Форма та зміст зустрічної позовної заяви має відповідати ст. 175, 177 ЦПК.

Підготовче засідання та судові рішення в підготовчому засіданні:

Підготовче засідання (ст. 197 ЦПК України):
  • проводиться судом з повідомленням учасників справи.
  • У підготовчому засіданні суд, зокрема: оголошує склад суду, а також ПІБ секретаря СЗ, перекладача, спеціаліста, з’ясовує наявність підстав для відводів;
  • з’ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді;
  • у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;
  • вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об’єднання справ і роз’єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;
  • вирішує заяви та клопотання учасників справи;
  • встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення, пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення;
  • здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Судові рішення у підготовчому засіданні (ст. 200 ЦПК): у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. у випадку визнання позову відповідачем, за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення.

12. Розгляд справи по суті. Відкриття судового засідання. Дії адвоката під час розгляду справи по суті. Спрощене провадження.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 209 ЦПК України).

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через 60 днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (ч. ч. 1,2 ст. 210 ЦПК України).

Відкриття судового засідання:

У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду хто з учасників судового процесу з’явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з’явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом.

З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників (ст. 217 ЦПК України)

Дії адвоката під час розгляду справи по суті:

Дії адвоката під час розгляду справи по суті, зокрема:
  • може робити заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи (ч. 1 ст. 222 ЦПК України);
  • промовляє вступне слово від імені особи, яку він представляє (викладає зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, надають необхідні пояснення щодо них) (ч. 1, 2 ст. 227 ЦПК України);
  • може поставити питання іншим учасникам справи з дозволу головуючого (ч. 5 ст. 227 ЦПК України);
  • бере участь в дослідженні доказів, допиті свідків (ст. ст. 229-239 ЦПК України).

Спрощене провадження:

Справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження:
  • малозначні справи;
  • що виникають з трудових відносин;
  • про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд (ч. 1 ст. 274 ЦПК України).

В порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком наступних справ:
  • що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
  • в яких ціна позову перевищує двісті п’ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
  • щодо приватизації державного житлового фонду;
  • щодо спадкування.

Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження: у розумний строк, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України).

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться (ч. 3 ст. 279 ЦПК України); Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 279 ЦПК України).

13. Фіксування судового процесу. Фіксування судового засідання технічними засобами. Протокол судового засідання. Зауваження щодо технічного запису судового засідання, протоколу судового засідання та їх розгляд. Порядок складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії.

Фіксування судового засідання технічними засобами: суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 1 ст. 247 ЦПК України).

Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Технічний запис судового засідання є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи. Порядок зберігання технічного запису судового засідання визначається Положенням про Єдину інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 4 ст. 247 ЦПК України).

Протокол судового засідання:

Протокол судового засідання: у судовому засіданні секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У протоколі судового засідання зазначаються такі відомості: рік, місяць, число і місце судового засідання; найменування суду, який розглядає справу, прізвища та ініціали судді, секретаря судового засідання; справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших учасників справи; порядковий номер вчинення процесуальної дії; назва процесуальної дії; час вчинення процесуальної дії; ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати; інші відомості, визначені цим Кодексом. (ч. ч. 1, 2 ст. 248 ЦПК України).

Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання і приєднується до справи (ч. 1, 3 ст. 248 ЦПК України).

Зауваження щодо технічного запису судового засідання, протоколу судового засідання та їх розгляд:

Зауваження щодо технічного запису судового засідання, протоколу судового засідання та їх розгляд: учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п’яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису (ч. 1 ст. 249 ЦПК України).

Порядок складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії:

Протокол повинен бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення окремої процесуальної дії. Протокол підписується головуючим та секретарем судового засідання, приєднується до справи і зберігається в установленому порядку разом з її матеріалами. Письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності протоколу вчинення окремої процесуальної дії подаються до суду протягом п’яти днів з дня його підписання та розглядаються судом в порядку, встановленому статтею 249 цього Кодексу (ч. 3-5 ст. 250 ЦПК України).

14. Зупинення і закриття провадження у справі. Залишення позову без розгляду. Надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги у таких ситуаціях.

Суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі: смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗС України; призначення або заміни законного представника; надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення; звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв’язку з проведенням медіації; прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи (ч. 1 ст. 251 ЦПК України).

Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу; перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні; розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності; призначення судом експертизи; перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (ч. 1 ст. 252 ЦПК України).

Підстави закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 255 ЦПК України), зокрема:
  • справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; відсутній предмет спору;
  • набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;
  • позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
  • настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Залишення позову без розгляду:

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає розгляду справи; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

15. Судові рішення, їх види. Законність і обґрунтованість судового рішення у цивільній справі. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні. Додаткове рішення суду. Роз’яснення, вручення та набрання законної сили судовим рішенням. Аналіз адвокатом рішення у цивільній справі. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі».

Види судових рішень: ухвали, рішення, постанови, судові накази (ч. 1 ст. 258 ЦПК України):

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України).

Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні:

Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження (ч. ч. 1-3 ст. 269 ЦПК України).

Додаткове рішення суду:

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
  • стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
  • суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
  • судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 270 ЦПК України).

Роз’яснення, вручення та набрання законної сили судовим рішенням:

За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання.

Про роз’яснення або відмову у роз’ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено (ч. ч. 1, 2, 4 ст. 271 ЦПК України).

Днем вручення судового рішення є, зокрема: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (ч. 6 ст. 272 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»:

Визначає основні вимоги до судових рішень у цивільних справах, забезпечує однаковість судової практики та регулює порядок ухвалення, оформлення та виконання судових рішень. Постанова спрямована на підвищення якості судових рішень, забезпечення єдності судової практики та захист прав учасників процесу. Постанова допомагає формувати чіткі та справедливі рішення, які можна ефективно виконати.

16. Окреме провадження. Порядок розгляду справ окремого провадження. Встановлення фактів, що мають юридичне значення. Підготовка і ведення адвокатом таких справ. Правові позиції Верховного суду в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про:
  • обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
  • обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх;
  • надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
  • усиновлення; визнання спадщини відумерлою; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Порядок розгляду справ окремого провадження:

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв’язку з укладенням мирової угоди. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом (ч. ч. 3-5, 7 ст. 294 ЦПК України)

Встановлення фактів, що мають юридичне значення:

Суд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема:
  • родинних відносин між фізичними особами;
  • перебування фізичної особи на утриманні;
  • реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;
  • народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
  • смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Правові позиції Верховного суду в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення:

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів (правова позиція ВС у Постанові від 17.05.2023 у справі № 298/1531/19).

Сама по собі відсутність кримінального провадження щодо вчинення домашнього насильства не може автоматично свідчити про відсутність домашнього насильства, як і наявність кримінального провадження також не свідчить автоматично про вчинення домашнього насильства. Це все фактори, наявність чи відсутність яких має оцінюватись цивільним судом у комплексі для вирішення питання про видання обмежувального припису (правова позиція ВС у Постанові від 22.02.2023 у справі № 531/352/22).

17. Наказне провадження. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Форма та зміст заяви про видачу та скасування судового наказу. Судова практика.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України).

Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема:
  • про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;
  • про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
  • про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;
  • про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – 1/4, на двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей – 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 1- ПМ на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (ч. 1 ст. 161 ЦПК України).

Підсудність: заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (ст. 162 ЦПК України).

Форма та зміст заяви про видачу та скасування судового наказу:

Форма і зміст заяви про видачу судового наказу (ст. 163 ЦПК України): заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; ПІБ (найменування ЮО), місце проживання (місцезнаходження ЮО), РНОКПП (ЄДРПОУ ЮО), офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім’я (ПІБ) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Форма і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання: за загальним правилом, боржник має право протягом 15 днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі та має містити: найменування суду, до якого подається заява; ПІБ (найменування ЮО), місце проживання (місцезнаходження ЮО), РНОКПП (ЄДРПОУ ЮО), офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім’я (ПІБ) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; наказ, що оспорюється; зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Судова практика у наказному провадженні:

Особливість ухвали про відмову у задоволенні заяви про скасування судового наказу, полягає у тому, що вона постановляється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо. Апеляційний суд зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку, що ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про скасування судового наказу, не переглядається в апеляційному порядку окремо від рішення суду та безпідставно повернув апеляційну скаргу, що призвело до обмеження реалізації права заявника на апеляційне оскарження судового рішення (Постанова ВС від 12.10.2022 у справі № 509/4910/21).

18. Заочний розгляд справи. Заочне рішення. Скасування та оскарження заочного рішення.

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ст. 281 ЦПК України).

За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 (законність та обгрунтованість) і 265 (зміст рішення суду) цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд (ст. 282 ЦПК України).

Скасування та оскарження заочного рішення:

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 288 ЦПК України).

19. Право апеляційного оскарження судових рішень і ухвал. Строки оскарження. Форма і зміст апеляційної скарги. Відзив на апеляційну скаргу. Методика складання апеляційної скарги. Порядок її подання. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ч. 1 ст. 352 ЦПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України).

Апеляційна скарга подається у письмовій формі та в ній має бути зазначені (ст. 356 ЦПК України):
  • найменування суду, до якого подається скарга;
  • повне найменування ЮО або ПІБ особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для ФО), поштовий індекс, ідентифікаційний код ЮО в ЄДРПОУ, РНОКПП (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для ФО - громадян України, номери засобів зв’язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
  • повне найменування (для ЮО або ім’я (ПІБ) (для ФО) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для ЮО) або місце проживання чи перебування (для ФО);
  • рішення або ухвала, що оскаржуються;
  • в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали;
  • нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
  • дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
  • перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відзив на апеляційну скаргу:

Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відзив на апеляційну скаргу має містити:
  • найменування суду апеляційної інстанції;
  • ім’я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, за наявності;
  • обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;
  • у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу;
  • перелік матеріалів, що додаються.

Порядок подання апеляційної скарги:

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 355 ЦПК України).

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції:

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. ч. 1, 3, 4, 6 ст. 367 ЦПК України).

ППВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»:

Регулює порядок перегляду судових рішень у цивільних справах апеляційними судами. Вказана постанова має рекомендаційний характер та роз’яснює норми ЦПК України, в редакції від 16.06.2007.

Основні положення:
  • порядок перегляду: Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд також може вийти за межі скарги, якщо виявить порушення норм матеріального чи процесуального права.
  • права апеляційного суду: Апеляційний суд може залишити рішення без змін, скасувати його повністю або частково, змінити рішення чи ухвалити нове.
  • підстави для скасування рішень: Неправильне застосування норм матеріального права, порушення процесуального права, які вплинули на правильність рішення.
  • процесуальні строки: Постанова наголошує на необхідності дотримання строків для подання апеляційної скарги та розгляду справ у апеляційному порядку.

20. Право касаційного оскарження рішень. Строки оскарження. Форма і зміст касаційної скарги. Методика складання касаційної скарги. Відзив на касаційну скаргу.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ в касаційному порядку».

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; закриття провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; після їх перегляду в апеляційному порядку (ч. ч. 1, 2 ст. 389 ЦПК України).

Строки касаційного оскарження:

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 390 ЦПК України).

Форма і зміст касаційної скарги:

Форма і зміст касаційної скарги (ч. ч. 1, 2 ст. 392 ЦПК України): касаційна скарга подається у письмовій формі. У касаційній скарзі повинно бути зазначено:
  • найменування суду, до якого подається скарга;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
  • рішення (ухвала), що оскаржується; підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Відзив на касаційну скаргу:

Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (ч. 1 ст. 395 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу має містити (ч. 2 ст. 395 ЦПК України):
  • найменування суду касаційної інстанції;
  • ім’я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на касаційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, за наявності;
  • обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги;
  • у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на касаційну скаргу;
  • перелік матеріалів, що додаються;
  • до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції:

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (ст. 400 ЦПК України).

Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ в касаційному порядку»:

Постанова спрямована на забезпечення однаковості судової практики в касаційному провадженні, захист прав та інтересів учасників судового процесу, а також на підвищення якості правосуддя. Постанова має рекомендаційний характер та роз’яснює норми ЦПК України, в редакції від 16.05.2012.

21. Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Підстави перегляду. Строк та порядок подання, форма і зміст заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 1 ст. 423 ЦПК України).

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
  • істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
  • встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
  • скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (ч. 2 ст. 423 ЦПК України).

Підставами для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є:
  • встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
  • встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення (ч. 3 ст. 423 ЦПК України).

Строк та порядок подання, форма і зміст заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами:

Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано, зокрема:
  • з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення;
  • з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав законної сили;
  • з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду;
Порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами: за загальним правилом - до суду, який ухвалив судове рішення (ч. 1 ст. 425 ЦПК України).

Заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.

У заяві зазначаються:
  • найменування суду, якому адресується заява;
  • ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження;
  • інші учасники справи;
  • дата ухвалення і зміст судового рішення, про перегляд якого подано заяву;
  • нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення;
  • посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин (ч. ч. 1, 2 ст. 426 ЦПК України).

22. Виконання судових рішень. Надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги сторонам на цій стадії.

Суд допускає негайне виконання рішень у справах, зокрема, про:
  • стягнення аліментів - у межах суми платежу за 1 місяць; присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за 1 місяць;
  • відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за 1 місяць;
  • поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
  • відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
  • розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (п. п. 1-6, ч. 1 ст. 430 ЦПК України).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. ч. 1, 3 ст. 431 ЦПК України).

Надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги сторонам на цій стадії:
  • отримання виконавчого листа та пред’явлення його до виконання;
  • вжиття заходів забезпечення, якщо він представляє особу, на користь якої ухвалено рішення;
  • оскарження незаконних дій та рішень органів, які здійснюють примусове виконання рішень.
Переглянути джерела
Повернутися на головну

Допоможіть зробити проєкт кращим

Якщо ви помітили помилку чи неточність, повідомте нам через форму нижче. Разом ми зробимо цей проєкт кращим!
Микита Чубенко, організатор проєкту