Конституційне право.

Ласкаво просимо до третього розділу кваліфікаційного іспиту адвоката, присвяченого конституційному праву України. У цьому розділі ви знайдете чіткі й структуровані відповіді на ключові питання, які стосуються правової природи Конституції України, її структури, функцій та ролі в системі національного права.

Матеріал підготовлений на основі програми, затвердженої рішенням Ради адвокатів України від 21 вересня 2019 року № 113, що гарантує відповідність викладених питань актуальним вимогам на 2025 рік.

1. Конституція України про діяльність адвокатури. Механізми реалізації цих конституційних положень. Конституційне право на професійну правничу (правову) допомогу. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) від 30 вересня 2009 року No 23рп/2009.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується, засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Механізми реалізації цих конституційних положень встановлюються в КПК України, ЦПК України, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в інших нормативно-правових актах.

Так, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

Положеннями ст. 5 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, а держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

У Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу (ст. 59), яка у випадках, передбачених законом, надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009 встановлює: «право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами права».

2. Право громадян на працю. Професійна правнича (правова) допомога при захисті передбаченого Конституцією права на працю. Рішення Конституційного Суду України про право на працю.

Відповідно до ст. 43 Конституції, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Рішення Конституційного Суду про право на працю, зокрема: у справі за конституційним зверненням громадянки Присяжнюк Людмили Михайлівни щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП, ст. ст. 1, 12 ЗУ «Про оплату праці» від 05.10.2013 № 8-рп/2013: «працівник має право на отримання заробітної плати згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат роботодавцем».

3. Конституційні гарантії захисту честі, гідності та ділової репутації особи. Гарантування рівності конституційних прав і свобод громадян перед законом (ст. 24 Конституції України). Механізм професійної правничої (правової) допомоги, що може бути надана адвокатом при захисті цих прав.

Відповідно до ст. 3, 28, 68 Конституції, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Гарантування рівності конституційних прав і свобод громадян перед законом: згідно ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Механізм захисту: спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію громадянина; відшкодування моральної шкоди.

4. Повноваження Конституційного Суду України. Форми звернення до Конституційного Суду. Провадження в справах у Конституційному Суді.

Повноваження Конституційного суду (ст. 7 ЗУ «Про Конституційний Суд)»: вирішення питань про відповідність Конституції законів інших актів ВР України, актів Президента, КМУ, актів ВР АРК; тлумачення Конституції; надання за зверненням Президента або щонайменше 45 нардепів висновку про відповідність Конституції питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою; надання за зверненням ВР України висновку щодо додержання процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента в порядку імпічменту; вирішення питань про відповідність Конституції законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.

Форми звернення до Конституційного суду:

конституційне подання – письмове клопотання щодо визнання НПА неконституційним, офіційного тлумачення конституції. Суб’єкти подання: Президент, щонайменше 45 нардепів, Верховний Суд, Уповноважений ВР України прав людини.
конституційне звернення – клопотання про надання висновку щодо відповідності Конституції міжнародного договору для ратифікації; відповідності Конституції питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента в порядку імпічменту. Суб’єкти звернення: Президент, щонайменше 45 нардепів, ВР України, КМУ;
конституційна скарга – письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу. Суб’єкти скарги: особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції.

Провадження в справах у Конституційному Суді:

відкриття провадження (вирішується колегіально ухвалою);
розгляд справи здійснюється у формі засідань (у формі письмового або усного провадження) у строк не більше 6 місяців;
закінчується розгляд ухваленням рішень, висновків, які є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

5. Судова система згідно з Конституцією України. Основні засади судочинства. Правовідносини, на які поширюється юрисдикція судів.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (ст. 125 Конституції).

Основні засади судочинства (ст. 129 Конституції):

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
забезпечення права на апеляційний перегляд та на касаційне оскарження судового рішення;
гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;
забезпечення обвинуваченому права на захист;
розумні строки розгляду справи судом;
обов’язковість судового рішення;
забезпечення доведеності вини;

Правовідносини, на які поширюється юрисдикція судів:

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (ст. 124 Конституції).

6. Право на житло згідно з Конституцією України. Надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги при захисті житлових прав. Спори, що випливають із Житлового Кодексу.

Відповідно до ст. 47 Конституції, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги при захисті житлових прав зазвичай проходить у таких напрямах: надання юридичних консультацій в сфері житлового права; представництво інтересів при виникненні спорів перед П.,У.,О; та в судах.

Спори, що випливають із Житлового Кодексу:

справи щодо примусового виселення/вселення в житлове приміщення;
справи щодо втрати права користування житловим приміщенням;
справи щодо визнання недійсним ордера на жиле приміщення;
справи щодо зняття з квартирного обліку.

7. Конституційні принципи статусу суддів. Умови призначення на посаду та підстави звільнення з посади суддів.

Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України (ст. 126 Конституції): вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя обіймає посаду безстроково. без згоди ВРП суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Умови призначення на посаду судді:

Може бути призначений громадянин України, не молодший 30 років та не старший 65 років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше 5 років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді (ст. 127 Конституції).

Кандидат складає відбірковий іспит ВККС, у випадку успішного складення – рекомендують ВРП, ВРП ухвалює відповідне рішення - передають на указ Президента (ст. 70 ЗУ «Про судоустрій»).

Підстави звільнення з посади суддів:

Неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я; порушення суддею вимог щодо несумісності; вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна (ст. 126 Конституції України).

8. Право на освіту та охорону здоров'я. Надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги при порушені цих прав.

Кожен має право на освіту (ст. 58 Конституції): повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу (ст. 49 Конституції): охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги при порушені цих прав:

Адвокат може виступати захисником під час розгляду справ про порушення права на освіту та охорону здоров’я; надавати консультації з питань прав на освіту та охорону здоров’я; складати заяви, скарги, запити та інші документи правового характеру для проваджень з питань порушення права на освіту та охорону здоров’я.

9. Громадянство України. Набуття та втрата громадянства. Нормативно-правові акти, що регулюють ці питання. Професійна правнича (правова) допомога адвоката з приводу набуття та втрати громадянства.

Громадянство України - це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках (ст. 1 Закону «Про громадянство України»).

Набуття та втрата громадянства:

Підстави набуття громадянства, зокрема:

внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства, чи материнства;
внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
за народженням; за територіальним походженням;
внаслідок прийняття до громадянства;
внаслідок поновлення у громадянстві.

Підстави для втрати громадянства, зокрема:

добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою;
набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;
добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття;

Нормативно-правові акти, що регулюють ці питання:

Конституція України;
Закон України «Про громадянство України»;
Укази Президента України;
Постанови Кабінету Міністрів України.

Професійна правнича (правова) допомога адвоката з приводу набуття та втрати громадянства:

юридичне консультування з питань набуття громадянства;
представництво інтересів клієнта;
підготовка документів.

10. Державний устрій України. Формування парламенту, уряду, органів місцевого самоврядування. Президент України, його обрання. Повноваження Президента України.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції). Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - ВР України (ст. 75 Конституції).

Конституційний склад Верховної Ради України - 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України присягу, а відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата. Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги.

Формування парламенту:

чергові вибори - відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України;
позачергові вибори – призначаються Президентом і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України;
повторні вибори - призначаються в одномандатному окрузі ЦВК у разі визнання виборів депутатів в цьому окрузі такими, що не відбулися, або якщо особа після її обрання не набула депутатського мандата в порядку, встановленому ЗУ «Про вибори народних депутатів»;
проміжні - призначаються ЦВК у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному окрузі.

Вибори депутатів здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою: 225 депутатів - за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій; 225 депутатів - за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах.

Формування уряду:

Кабінет міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України та ВР України, підконтрольний і підзвітний ВР України.

До складу Кабінету Міністрів України входять:

прем’єр-міністр України;
перший віцепрем'єр-міністр;
віцепрем'єр-міністр;
міністри.

Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України; Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України. Інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Формування органів місцевого самоврядування:

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

До складу рад входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень будь-якої ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить 5 років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.

Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах. Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою та очолюють виконавчий апарат ради.

Президент України, його обрання:

Президент України є главою держави та виступає від її імені. Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років.

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх років перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня 5 року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період 90 днів з дня припинення повноважень.

Повноваження Президента України:

Забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;
призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до ст. 156 Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією;
призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;
призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради НБУ; здійснює помилування.

11. Обов'язки громадян України. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках притягнення громадян до відповідальності за порушення конституційних обов'язків.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. ст. 65-68 Конституції).

Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках притягнення громадян до відповідальності за порушення конституційних обов’язків: нормами конституції не встановлюється відповідальність за порушення її норм, однак така встановлюється іншими нормативними актами. Так, наприклад ст. 336 ККУ встановлює відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

У випадку притягнення громадянина до відповідальності, адвокат має вивчити обставини справи, дослідити відповідні документи, які знаходяться як в розпорядженні клієнта, так і інших осіб, перевірити правомірність дій посадових осіб на предмет дотримання процедури притягнення громадянина до відповідальності. За наслідками проведених дій сформувати правову позицію, за необхідності надавати консультації, здійснювати захист та представництво інтересів громадянина в суді та перед іншими підприємствами, установами та організаціями.

12. Конституційні права людини і громадянина. Механізм реалізації цих прав. Захист прав людини і громадянина. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина».

Особисті конституційні права:

вільний розвиток особистості (ст. 23 Конституції);
рівність перед законом (ст. 24 Конституції);
право на життя (ст. 27 Конституції);
повага до честі та гідності (ст. 28 Конституції);
недоторканність житла (ст. 30 Конституції).

Політичні конституційні права:

свобода слова, думки, поглядів та переконань (ст. 34 Конституції);
право брати участь в управлінні державою та громадськими справами (ст. 38 Конституції);
свобода проведення мітингів, зборів, походів і демонстрацій (ст. 39 Конституції);

Економічні конституційні права:

право на приватну власність (ст. 41 Конституції);
право на підприємницьку діяльність (ст. 42 Конституції);
право на працю (ст. 43 Конституції).

Соціальні конституційні права:

право на відпочинок (ст. 45 Конституції);
право на соціальний захист (ст. 46 Конституції);
право на житло (ст. 47 Конституції).

Механізм реалізації цих прав здійснюється на підставі та в порядку, передбаченими іншими нормативно-правовими актами.

Постанова ППВСУ «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина»:

звертає увагу судів на те, що вся їх діяльність повинна бути підпорядкована захисту прав та свобод людини і громадянина;
вказує, що Суди не вправі відмовити у судовому захисті прав та свобод людини та громадянина, у прийнятті скарг на рішення, дії чи бездіяльність ОДВ, ОМС, посадових і службових осіб з підстав, не передбачених Конституцією чи законом;
вказує, що суддя несе особисту відповідальність за своєчасний і якісний розгляд справ. Навмисне порушення закону чи несумлінне його виконання, якщо це призвело до тяганини при розгляді справи й істотно обмежило права і законні інтереси громадян, слід розглядати як неналежне виконання суддею професійних обов'язків, яке тягне передбачену законом відповідальність;
звертає увагу, що встановлений Конституцією принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки законові зобов'язує суди не допускати будь-якого втручання у вирішення конкретних справ, суди повинні за наявності підстав розв'язувати питання про притягнення винних у такому втручанні осіб до передбаченої законом відповідальності.

13. Випадки обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина. Порядок прийняття законів та набрання ними чинності.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64 Конституції).

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, зокрема: щодо рівності перед законом (ст. 24 Конституції); щодо неможливості позбавлення громадянства і права зміни громадянства (ст. 25 Конституції); щодо невід'ємного права на життя (ст. 27 Конституції);); щодо права на повагу до своєї гідності (ст. 28 Конституції); щодо права на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції) – може бути обмежено в разі необхідності запобігти злочинові чи його перепинити; інші права.

Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ст. 31 Конституції)

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції).

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 36 Конституції)

Порядок прийняття законів та набрання ними чинності: єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України (ст. 75 Конституції), і прийняття законів віднесено до її повноважень (ст. 85 Конституції).

Право законодавчої ініціативи у ВР України належить Президентові України, народним депутатам України та КМ України (ст. 93 Конституції).

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.

Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. (ст. 94 Конституції ).

Закони України, інші акти ВР України, акти Президента України, КМ України не пізніше як у 15 строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Офіційними друкованими виданнями є: “Офіційний вісник України”, газета “Урядовий кур’єр”, газета “Голос України”, “Відомості Верховної Ради України”, інформаційний бюлетень “Офіційний вісник Президента України”. Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо (Указ Президента України від 10.06.97 № 503/97).

14. Акти Кабінету Міністрів України, порядок їх прийняття та набрання ними чинності. Формування Кабінету Міністрів України, його повноваження.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ст. 113 Конституції). В межах своєї компетенції Кабінет Міністрів видає постанови та розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти КМ України підписує Прем'єр-міністр України (ст. 117 Конституції).

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу КМ України. Якщо проєкт рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу КМ України і за цей проєкт проголосував Прем’єр-міністр України, рішення вважається прийнятим (ст. 52 ЗУ «Про КМ України»).

Постанови КМ України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування (ст. 52 ЗУ «Про КМ України).

Постанови, що містять інформацію з обмеженим доступом набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності (ст. 52 ЗУ «Про КМ України»).

Розпорядження КМ України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності (ст. 52 ЗУ «Про КМ України»).

Формування Кабінету Міністрів України, його повноваження:

До складу КМ України входять

Прем’єр-міністр України;
перший віцепрем'єр-міністр;
віцепрем'єр-міністр;
міністри.

Прем’єр-міністр України, Міністр оборони України, Міністр закордонних справ призначаються ВР України за поданням Президента України, інші члени КМ України призначаються ВР України за поданням Прем’єр-міністра України (ст. 114 Конституції).

Основні повноваження Кабінету Міністрів України (ст. 20 ЗУ «Про КМ України»), зокрема:

здійснює заходи щодо забезпечення боєздатності ЗС України, визначає у межах бюджетних асигнувань на оборону чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу;
забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей;
вживає заходів щодо забезпечення обороноздатності України, оснащення ЗС України та інших військових формувань;
розробляє та схвалює Бюджетну декларацію проєкти законів про Державний бюджет України;
прогнозування та державне регулювання національної економіки;
забезпечення проведення державної економічної політики;
здійснює управління об’єктами державної власності.

15. Повноваження Прокуратури України відповідно до Конституції України, організація та порядок діяльності.

В Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (ст. 131-1 Конституції).

Систему прокуратури України становлять (ст. 7 ЗУ «Про прокуратуру):

Офіс Генерального прокурора;
Спеціалізована антикорупційна прокуратура;
обласні прокуратури;
окружні прокуратури;

У разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах обласних прокуратур, на правах підрозділу обласної прокуратури, на правах окружних прокуратур, на правах підрозділу окружної прокуратури.

Генеральний прокурор: організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур у частині виконання конституційних функцій (п. 2 ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про прокуратуру).

16. Захист прав і свобод людини судом. Принцип недоторканості у конституційному праві. Право на професійну правничу (правову) допомогу. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». Справа «Ратушна проти України», заява No 17318/06, рішення від 2 грудня 2010 року.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції): права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності ОДВ, ОМС, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого ВР України з прав людини.

Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Принцип недоторканості у конституційному праві:

Принцип недоторканості у конституційному праві: кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (ст. 29 Конституції). Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції).

Право на свободу та особисту недоторканність є одним з визначальних та фундаментальних конституційних прав людини. Отже, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі (рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Право на професійну правничу (правову) допомогу:

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (ст. 59 Конституції України).

ПП ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»:

Постанова ПП ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» судова діяльність має бути спрямована на захист конституційних прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 22 Конституції закріплені в ній права і свободи людини й громадянина не є вичерпними (абз. 2 п. 1).

Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з погляду його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй (п. 2 ПП ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» судова).

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи (абз. 2 п. 2 ПП ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» судова).

Справа «Ратушна проти України», заява No 17318/06, рішення від 2 грудня 2010 року:

Справа «Ратушна проти України», заява № 17318/06, рішення від 2 грудня 2010 року: 15.03.2002, після того, як син заявниці, пан Р., прибув до помешкання заявниці, 6 працівників органів внутрішніх справ увійшли у двір. Пред’явивши постанову про проведення обшуку, вони провели обшук житла та домогосподарства в присутності заявниці, пана Р. та двох понятих.

У невизначену дату в березні чи травні 2002, заявниця подала до прокуратури Вінницької області та управління МВС у Вінницькій області скарги про те, що обшук її житла був незаконним. Вона вимагала притягнути відповідних працівників міліції до кримінальної відповідальності.
З лютого 2003 року до травня 2006 року кримінальна справа шість разів закривалась у зв'язку з відсутністю corpus delicti в діях працівників міліції та надалі знову порушувалась після того, як відповідні постанови слідчих були скасовані органами прокуратури або судами у зв’язку з неповнотою дізнання.

У невизначену дату (імовірно у 2005 році) матеріалам справи з невідомих причин було присвоєно гриф секретності. У зв’язку з відповідним адміністративним позовом заявниці Тростянецький суд визнав присвоєння матеріалам справи грифу секретності незаконним, зобов’язав зняти його та присудив заявниці 300 грн відшкодування моральної шкоди.

12.03.2007, прокурором Вінницької області в сьомий раз було винесено постанову про закриття кримінальної справи у зв’язку з відсутністю в діях працівників міліції складу злочину. Вже 10.05.2007, Ленінський районний суд м. Вінниці скасував вищезазначену постанову та повернув справу на додаткове розслідування, а 25.05.2007, апеляційний суд Вінницької області скасував вищезазначену постанову за апеляційною скаргою прокурора та повернув справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

31.08.2007, Ленінський суд відхилив скаргу заявниці, встановивши, що обшук був належним чином призначений та проведений відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Надалі, 22.11.2007, апеляційний суд та 18.06.2008, ВС України відповідно залишили постанову суду першої інстанції без змін.

Заявниця скаржилась за статтею 13 Конвенції, що вона не мала у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту стосовно стверджуваного порушення її права на повагу до її житла. Вона також скаржилась за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження стосовно її відповідного цивільного позову, яку вона вважала головною причиною неефективності цього засобу юридичного захисту. У цій справі Суд постановив, що мало місце порушення статті 13 Конвенції.

17. Політичні партії, громадські організації, професійні спілки. Утворення та діяльність політичних партій та громадських організацій, згідно з Конституцією України.

Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах (ст. 2 ЗУ «Про політичні партії в Україні).

Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (ст. 1 ЗУ «Про об’єднання громадян»);
Професійна спілка - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) (ст. 1 ЗУ «Про професійні спілки»).

Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом (ст. 36 Конституції).

Утворення та діяльність політичних партій та громадських організацій, згідно з Конституцією України:

Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади та виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку (ст. 37 Конституції).

18. Конституційні гарантії свободи вільного вираження поглядів, свободи совісті та мирних зібрань. Конституційні гарантії свободи пересування та політичних прав.

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ст. 34 Конституції).

Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (ст. 39 Конституції).

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну (ст. 33 Конституції).

Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій (ст. 36 Конституції).

19. Основні положення конституційної реформи щодо здійснення представництва іншої особи в суді, а також захисту від кримінального обвинувачення виключно адвокатом. Незалежність адвокатури України.

Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура (ст. 59 Конституції в редакції до 30.09.2016).

В редакції від 30.09.2016, ст. 59 Конституції зазнала змін: «кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав».

Також, в редакції Конституції від 30.09.2016, з'явилася нова стаття 131-2: «для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Головна мета таких змін – підвищення професійного рівня правової допомоги та взяття на себе зобов’язання державою забезпечити таку правову допомогу.

Незалежність адвокатури досягається, зокрема: наявністю органів адвокатського самоврядування, запровадженням системи державний гарантій, свободу адвоката від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність з надання професійної правничої (правової) допомоги, впровадженню спеціальних норм щодо особливої процедури провадження щодо адвокатів (наприклад, при проведенні обшуку у адвоката має бути присутній представник відповідної РАР).

20. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Справа «Корнєв і Карпенко проти України», заява No 17444/04, рішення від 21 жовтня 2010 року. Тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід. Орган, який перевіряє обґрунтованість тримання під вартою та підстави негайного звільнення. Індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 29 Конституції).

Справа «Корнєв і Карпенко проти України: Заявник зазначив, що він не постав перед судом негайно. На його думку, те, що взяття його під варту було здійснено на підставі рішення суду, не могло звільнити державні органи від обов'язку за пунктом 3 статті 5 Конвенції забезпечити, щоб він негайно постав перед суддею після взяття під варту. Суд зазначає, що станом на 16.12.2003, коли заявник постав перед судом, який розглядав питання про законність взяття його під варту, він вже 8 днів перебував під вартою. Суд вважає, що такий строк не відповідає вимозі "негайності" за пунктом 3 статті 5 Конвенції. Отже, в цій справі мало місце порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції). Індивідуальний характер юридичної відповідальності означає притягнення до відповідальності за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою (ч. 2 ст. 29 Конституції).

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого (ч. ч. 3, 4, 5 Конституції).

21. Право приватної власності, порядок набуття права власності та підстави позбавлення права власності. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист права власності» Справа «Серявін та інші проти України», заява No 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 1-3 Конституції).

Підстави позбавлення права власності: примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі та в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ч. 4, 5 Конституції).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Справа «Серявін та інші проти України»: пов'язана зі скаргою стосовно відсутності законних підстав для припинення права часткової власності на горище. Суд вважає встановленим той факт, що після переобладнання горища під мансардний поверх, який було передано інвесторам, заявники втратили своє майно. Отже, їх позбавили їхнього майна у значенні другого речення статті 1 Першого протоколу.

22. Основні джерела конституційного права України. Оприлюднення міжнародних договорів, що набрали чинності для України.

Джерела конституційного права України - це спосіб внутрішньої організації та зовнішнього виразу конституційно-правових норм.

За юридичною силою, вони поділяються на:

конституційні;
законодавчі;
підзаконні;
локальні.

За формою вираження та способами правотворчості відповідних суб’єктів конституційного права:

нормативно-правові акти;
правові звичаї;
судові прецеденти;
договори.

За територією дії:

загальнодержавні;
локальні.

За часом дії:

постійні;
тимчасові.

Наприклад, Конституція України є головним джерелом конституційного права. Вона встановлює найбільш важливі норми та принципи, на основі яких здійснюється детальна правова регламентація в різних формах. Закони України, що мають найвищу після Конституції України юридичну силу, приймаються ВР України або Всеукраїнським референдумом і є найбільш поширеним джерелом конституційного права України.

Оприлюднення міжнародних договорів, що набрали чинності для України:

Чинні міжнародні договори України публікуються українською мовою в "Зібранні діючих міжнародних договорів України" та інших офіційних друкованих виданнях України (ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про міжнародні договори України).

Офіційні повідомлення про припинення або зупинення дії міжнародних договорів України публікуються в порядку, передбаченому ст. 21 ЗУ «Про міжнародні договори України».

Переглянути джерела

Повернутися на головну

Допоможіть зробити проєкт кращим

Якщо ви помітили помилку чи неточність, повідомте нам через форму нижче. Разом ми зробимо цей проєкт кращим!

Микита Чубенко, організатор проєкту