Підтримати проєкт
Якщо цей проєкт допомагає вам у підготовці до іспиту і ви бажаєте підтримати його розвиток, ви можете зробити внесок на будь-яку суму.
Підтримати Проєкт

Законодавство про адміністративне судочинство.

Ласкаво просимо до тринадцятого розділу, присвяченого законодавству про адміністративне судочинство. Матеріал підготовлений на основі програми, затвердженої рішенням Ради адвокатів України від 21 вересня 2019 року № 113, що гарантує відповідність викладених питань актуальним вимогам на 2025 рік.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22

1. Завдання та основні засади адміністративного судочинства. Форми адміністративного судочинства. Професійна правнича (правова) допомога при вирішені справ в адміністративному суді. Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів. Інстанційна юрисдикція. Територіальна юрисдикція (підсудність).

Завданням адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є:
  • верховенство права;
  • рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
  • гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
  • змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі;
  • обов’язковість судового рішення;
  • забезпечення права на апеляційний перегляд справи;
  • забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом
  • розумність строків розгляду справи судом;
  • неприпустимість зловживання процесуальними правами;
  • відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Форми адміністративного судочинства:

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
  • спори з суб’єктом владних повноважень оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності;
  • спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління;
  • спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
  • спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
  • спорах щодо формування складу ОДВ, ОМС, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
  • спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

Розмежування предметної юрисдикції (ст. 20 КАС України):

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
  • адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
  • адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму;
  • адміністративні справи, пов’язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України
Вищому антикорупційному суду підсудні справи про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції".

Окружним адміністративним судам підсудні всі інші адміністративні справи

Інстанційна юрисдикція. Територіальна юрисдикція (підсудність).

Територіальна юрисдикція: за вибором позивача, за місцезнаходженням відповідача, виключна підсудність.
Інстанційна юрисдикція: місцеві адміністративні суди вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених КАС України (іноді апеляційний або касаційний суд може розглядати справи як суд 1 інстанції)

2. Визначення складу суду. Підстави для відводу (самовідводу) судді. Заява про відвід (самовідвід) та порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу. Учасники адміністративного процесу. Адміністративна процесуальна правосуб’єктність. Права і обов’язки учасників справи. Процесуальні права і обов’язки учасників справи. Участь у справі представників. Документи, що підтверджують повноваження представників.
Інші учасники судового процесу.

Визначення складу суду:
Здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному КАС України (ч. 3 ст. 18 КАС України).

Підстави для відводу (самовідводу) судді (ст. 36 КАС України):
  • якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
  • якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
  • якщо він є членом сім’ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
  • за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.

Заява про відвід (самовідвід) та порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу:

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3 ст. 39 КАС України).

Учасники адміністративного процесу:

Учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ст. 42 КАС України).

Адміністративна процесуальна правосуб’єктність:

Здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій (ч. 1 ст. 43 КАС України).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь (ч. 2 ст. 43 КАС України).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (ч. 3 ст. 43 КАС України).

Права і обов’язки учасників справи:

Учасники справи мають право (ч. 3 ст. 44 КАС України):
  • ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
  • подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
  • подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
  • ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
  • оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
  • користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники справи зобов’язані (ч. 4 ст. 44 КАС України):
  • виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
  • сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;
  • з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою;
  • подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
  • надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
  • виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
  • виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Участь у справі представників:

Сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев’ятою статті 266 цього Кодексу (ч. 1 ст. 55 КАС України).

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб’єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб’єкта владних повноважень), або через представника (ч. 3 ст. 55 КАС України).

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (ч. 4 ст. 55 КАС України).

Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом (ч. 1 ст. 56 КАС України).

Документи, що підтверджують повноваження представників:

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами (ч. 1 ст. 59 КАС України):
  • довіреністю фізичної або юридичної особи;
  • свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Інші учасники судового процесу:

Учасниками судового процесу, крім учасників справи та їх представників, є помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст (ст. 61 КАС України).

3. Докази та доказування в адміністративному процесі. Поняття доказів. Належність, допустимість, достовірність та достатність доказів. Подання доказів. Обов’язок доказування.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Ці дані встановлюються такими засобами (ч. 2 ст. 72 КАС України):
  • письмовими, речовими і електронними доказами;
  • висновками експертів;
  • показаннями свідків.

Належність, допустимість, достовірність та достатність доказів:

Належність:
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 73 КАС України).

Допустимість:
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. ч. 1, 2 ст. 74 КАС України).

Достовірність:
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Достатність:
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Подання доказів:

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. ч. 1-4 ст. 79 КАС України).

Обов’язок доказування:

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України).

4. Процесуальні строки, їх обчислення. Поновлення та продовження процесуальних строків. Строк звернення до адміністративного суду. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Судові виклики і повідомлення. Судові витрати, їх види та розподіл судових витрат. Витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальні строки — це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені — встановлюються судом (ч. 1 ст. 118 КАС України).

Обчислення процесуальних строків (ст. 120 КАС України):

  • строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку.
  • строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
  • якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
  • останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.
  • якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
  • перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
  • останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
  • строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку.
  • зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.

Поновлення та продовження процесуальних строків:

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, — судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.(ч. ч. 1-4 КАС України).

Строк звернення до адміністративного суду (ст. 122 КАС України):

  • для суб’єктів владних повноважень – 3 міс., з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
  • для інших суб’єктів – 6 міс. з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду (ст. 123 КАС України):

  • якщо строк пропущено, а заяву про поновлення не подано або причини, викладені у заяві, визнані неповажними – залишення позову без руху;
  • якщо у строк усунення недоліків, особа не подасть заяву про поновлення або вказані нею нові підстави для поновлення визнані неповажними – повернення позову;
  • якщо факт пропуску строків звернення виявлено вже після відкриття провадження і позивач не подасть заяву про поновлення або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними – без розгляду.

Судові виклики і повідомлення:

Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (ч. 1 ст. 124 КАС України).

Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення — учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов’язковою (ч. 2 ст. 124 КАС України)

Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється (ч. 3 ст. 124 КАС України):
  • за наявності в особи електронного кабінету — шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету;
  • за відсутності в особи електронного кабінету — шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур’єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Судові витрати, їх види та розподіл судових витрат:

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. ч. 1, 2 ст. 132 КАС України).

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:
  • на професійну правничу допомогу;
  • сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду;
  • пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
  • пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
  • пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 139 КАС України).

Витрати на професійну правничу допомогу:

Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із (ч. 5 ст. 134 КАС України):
  • складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
  • часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
  • обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
  • ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України).

5. Заходи процесуального примусу, їх види, підстави і порядок їх застосування. Забезпечення позову, його види. Зміст і форма заяви про забезпечення позову, порядок її подання. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов’язків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 144 КАС України).

Види заходів процесуального примусу (ч. 1 ст. 145 КАС України):
  • попередження - за порушення порядку під час СЗ або невиконання розпоряджень головуючого;
  • видалення із залу судового засідання – повторне порушення порядку під час СЗ або невиконання розпоряджень головуючого;
  • тимчасове вилучення доказів для дослідження судом - у разі неподання доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання;
  • привід – якщо належно викликаний свідок без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки;
  • штраф – в сумі від 0,3 до 3 ПМ для ПО у разі: невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами, невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів або від 1 до 10 ПМ для ПО у випадку повторного чи систематичного, триваючого невиконання тих самих дій).

Забезпечення позову, його види:

Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо (ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України):
  • невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
  • очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Позов може бути забезпечено, зокрема (ч. 1 ст. 151 КАС України):
  • зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
  • забороною відповідачу вчиняти певні дії;
  • забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
  • зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зміст і форма заяви про забезпечення позову, порядок її подання:

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити (ч. 1 ст. 152 КАС України):
  • найменування суду;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб — громадян України), номери засобів зв’язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
  • предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
  • захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
  • інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову подається (ст. 153 КАС України):
  • до подання позовної заяви — до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
  • одночасно з пред’явленням позову — до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
  • після відкриття провадження у справі — до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову:

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 154 КАС України).

6. Види та зміст заяв по суті справи. Заяви з процесуальних питань. Загальні вимоги до форми, змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Вимоги до позовної заяви. Документи, що подаються до позовної заяви. Відзив на позовну заяву. Відповідь на відзив. Заперечення. Пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 159 КАС України).

Заяви з процесуальних питань:

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі (ч. ч. 1, 2 ст. 166 КАС України).

Загальні вимоги до форми, змісту письмової заяви, клопотання, заперечення:

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити (ч. 1 ст. 167 КАС України):
  • повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
  • найменування суду, до якого вона подається;
  • номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
  • зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
  • підстави заяви (клопотання, заперечення);
  • перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
  • інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Вимоги до позовної заяви:

В позовній заяві зазначаються, зокрема (ч. 5 ст. 160 КАС України):
  • найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб — громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
  • зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
  • зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
  • виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
  • відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
  • відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
  • перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
  • у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
  • у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
  • власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Документи, що подаються до позовної заяви:

До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. У разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (ст. 161 КАС України).

Відзив на позовну заяву:

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову (ч. 1 ст. 162 КАС України)

Відзив повинен містити, зокрема (ч. 2 ст. 162 КАС України):
  • найменування (ім’я) позивача і номер справи;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб — громадян України), номери засобів зв’язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
  • у разі повного або часткового визнання позовних вимог — вимоги, які визнаються відповідачем;
  • обставини, які визнаються відповідачем;
  • заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;
  • перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду (ч. 3 ст. 162 КАС України).

До відзиву додаються (ч. 4 ст. 162 КАС України):
  • докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;
  • документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідь на відзив:

У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 163 КАС України).

Заперечення:

У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 164 КАС України).

Пояснення третьої особи щодо позову або відзиву:

У поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою, сьомою статті 162 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 165 КАС України).

7. Підготовче провадження. Завдання та строк проведення підготовчого провадження. Порядок проведення підготовчого засідання. Робота адвоката на цій стадії. Судові рішення у підготовчому засіданні. Підстави і порядок проведення врегулювання спору за участю судді та припинення врегулювання спору за участю судді.

Підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі (ч. 1 ст. 173 КАС України).

Завданням підготовчого провадження є (ч. 2 ст. 173 КАС України):
  • остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
  • з’ясування заперечень проти позовних вимог;
  • визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
  • вирішення відводів;
  • визначення порядку розгляду справи;
  • вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (ч. 3 ст. 173 КАС України).

Порядок проведення підготовчого засідання:

Підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою (ч. 1 ст. 181 КАС України).

Судові рішення у підготовчому засіданні:

У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 183 КАС України).

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про (ч. 2 ст. 183 КАС України):
  • залишення позовної заяви без розгляду;
  • закриття провадження у справі;
  • закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Підстави і порядок проведення врегулювання спору за участю судді та припинення врегулювання спору за участю судді:

Підстави проведення врегулювання спору за участю судді (ст. 184 КАС):
Врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Проведення врегулювання спору за участю судді не допускається в окремих категоріях справ (крім визначених ст. 267 КАС) та у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Порядок призначення врегулювання спору за участю судді (ст. 185 КАС):
Здійснюється шляхом винесення відповідної ухвали, в якій також вирішує питання про зупинення провадження у справі. Проведення врегулювання спору за участю судді здійснюється у формі спільних та (або) закритих нарад. Спільні наради проводяться за участю всіх сторін, їхніх представників та судді. Закриті наради проводяться за ініціативою судді з кожною із сторін окремо.

Під час проведення спільних нарад суддя з’ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз’яснює сторонам предмет доказування по категорії спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні та (або) її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору.

Під час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, надавати оцінку доказів у справі.

Під час врегулювання спору за участю судді забороняється використовувати портативні аудіотехнічні пристрої, а також здійснювати фото- і кінозйомку, відео- та звукозапис.

Припинення врегулювання спору за участю судді (ст. 188 КАС):
Врегулювання спору за участю судді припиняється:
  • у разі подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю судді;
  • у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді;
  • за ініціативою судді у разі затягування процедури врегулювання спору будь-якою зі сторін;
  • у разі досягнення сторонами примирення та звернення до суду із заявою про примирення або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.

8. Строки розгляду адміністративної справи. Розгляд справи. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відкриття розгляду справи по суті. З’ясування обставин справи та дослідження доказів. Відкладення розгляду справи або перерва в судовому засіданні. Закінчення з’ясування обставин і перевірки їх доказами. Судові дебати та ухвалення рішення.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження — не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку (ч. 1 ст. 193 КАС України).

Розгляд справи:

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні — залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду (ч. ч. 1-4, ст. 194 КАС України).

Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції:

Учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов’язковою (ч. 1 ст. 195 КАС України).

Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи (ч. 2 ст. 195 КАС України).

Відкриття розгляду справи по суті:

У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядається. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з викликаних у справі осіб з’явився в судове засідання, хто з учасників справи бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників справи, хто не з’явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, визначеному цим Кодексом. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті (ст. 199 КАС України).

З’ясування обставин справи та дослідження доказів:

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з’ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються. З урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з’ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання (ст. 210 КАС України).

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 211 КАС України).

Відкладення розгляду справи або перерва в судовому засіданні:

Суд відкладає розгляд справи у випадках (ч. 1 ст. 223 КАС України):
  • неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
  • перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
  • виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
  • необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
  • якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання в порядку, визначеному цим Кодексом (ч. 3 ст. 223 КАС України).

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі (ч. 2 ст. 223 КАС України).

Закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами:

Після з’ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим учасникам справи можливість дати додаткові пояснення. У зв’язку з додатковими поясненнями учасників справи суд може ставити питання іншим учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам. Вислухавши додаткові пояснення, суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів (ч. ч. 1-3 ст. 224 КАС України).

Судові дебати та ухвалення рішення:

Судові дебати (ст. 225 КАС України):
У судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, які досліджені в судовому засіданні. Кожному учаснику справи надається однаковий час для виступу з промовою в судових дебатах.

У дебатах першим надається слово позивачеві, його представнику, а потім — відповідачеві, його представнику.

Третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, її представник виступають після сторін у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, їхні представники виступають у дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь.

За клопотанням сторін чи третіх осіб у дебатах можуть виступати лише їхні представники.

Тривалість судових дебатів визначається головуючим з урахуванням думки учасників справи, виходячи з розумного часу для викладення учасниками справи їх позиції по справі. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється, або істотно виходить за визначені судом межі часу для викладення промов у судових дебатах. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Стадія ухвалення судового рішення (ст. 227 КАС України):
Після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з’ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з’ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і переходить до стадії ухвалення судового рішення або оголошує перерву, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявилося неможливим.

9. Судові рішення, їх види. Законність і обґрунтованість судового рішення. Порядок ухвалення судових рішень. Повноваження суду при вирішенні справи. Зміст рішення та ухвали суду. Проголошення судового рішення та його вручення. Набрання рішенням та ухвалою законної сили.

Судовими рішеннями є (ст. 241 КАС):
  • Ухвали – необхідні для вирішення процедурних питань;
  • Рішення – документ, яким завершується розгляд справи в суді першої інстанції ;
  • Постанови – документ, яким завершується перегляд в апеляційному та касаційному порядку рішень суду першої інстанції.

Законність і обґрунтованість судового рішення (ст. 242 КАС України):

Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повноваження суду при вирішенні справи (ст. 245 КАС України):

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про (зокрема):
  • визнання протиправним та нечинним НПА чи окремих його положень;
  • визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
  • визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;
  • заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави;
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зміст рішення та ухвали суду:

Зміст рішення суду (ст. 246 КАС України)
Рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Зміст ухвали суду (ст. 248 КАС України)
Ухвала, що викладається окремим документом, складається з: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Проголошення судового рішення та його вручення:

Проголошення судового рішення (ст. 250 КАС України):
Судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При проголошенні судового рішення (повного або скороченого) суддя не оголошує такі відомості щодо учасників справи:
  • місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, засобів зв’язку, РНОКПП, реквізити документів, що посвідчують особу;
  • реєстраційні номери ТЗ;
  • номери рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, номери платіжних карток, електронних гаманців в емітентах електронних грошей;
  • інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні
Головуючий у судовому засіданні роз’яснює зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Вручення судового рішення (ст. 251 КАС):
Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, — у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення — якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є:
  • день вручення судового рішення під розписку;
  • день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
  • день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Набрання рішенням та ухвалою законної сили:

Набрання рішенням суду законної сили (ст. 255 КАС України):
Набирає законної сили після закінчення строку подання АС всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Набрання ухвалою законної сили (ст. 256 КАС України):
Набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

10. Справи, що розглядаються за правилами спрощеного провадження. Вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Строк розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (ч. 1 ст. 257 КАС України).

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує (ч. 3 ст. 257 КАС України):
  • значення справи для сторін;
  • обраний позивачем спосіб захисту;
  • категорію та складність справи;
  • обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
  • кількість сторін та інших учасників справи;
  • чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
  • думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема (ч. 4 ст. 257 КАС України):
  • щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
  • щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
  • про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

Строк розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження:

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ст. 258 КАС України).

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ст. 262 КАС України):

  • перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі;
  • підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться;
  • розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності (ст. 263 КАС України):

Суд розглядає у письмовому провадження у строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі справи щодо:
  • оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
  • оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
  • оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.

11. Розгляд окремих категорій складних адміністративних справ. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів владних повноважень. Наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої Ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів владних повноважень (ст. 264 КАС України):

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов’язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.

Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним:

Резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Позов про оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині, розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження (ч. ч. 1-3 ст. 265 КАС України).

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої Ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії прокурорів (ст. 266 КАС України):

Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
  • законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
  • законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
  • законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
  • законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат;
  • законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може:
  • визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині;
  • визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов’язати Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії;
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Прим.: у назві та тексті статті 266 КАС слова "Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів" в усіх відмінках виключено на підставі ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 08.02.2020.

12. Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ. Особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ, обчислення процесуальних строків в таких категоріях справ, повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду таких категорій адміністративних справ. Особливості проголошення та вручення судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ. Особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в цій категорії адміністративних справ. Ведення адвокатом таких справ.

Прим.: окремі категорії термінових адміністративних справ, зокрема:
  • справи щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій (ст. 273 КАС України);
  • справи щодо уточнення списку виборців (ст. 274 КАС України);
  • справи, пов’язані із виборами Президента України (ст. 277 КАС України);
  • справи за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань (ст. 281 КАС України);
  • справи щодо гарантованого забезпечення потреб оборони (ст. 282 КАС України);
  • справи за зверненням податкових та митних органів (ст. 283 КАС України).

Особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ, обчислення процесуальних строків в таких категоріях справ, повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду таких категорій адміністративних справ:

Особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ (ст. 269 КАС):
У справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив. Копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності — електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні.

Обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ (ст. 270 КАС):
Строки обчислюються календарними днями і годинами. Останнім днем строку, який має закінчитися з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події. Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.

Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено.

Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

Повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду в окремих категоріях адміністративних справ (ст. 268 КАС):
Суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур’єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв’язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Особливості проголошення та вручення судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ:

У справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення (ст. 271 КАС України).

Особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в цій категорії адміністративних справ (ст. 272 КАС України):

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, п. 5, 6 частини першої статті 283, статтею 283-1, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 280-288, 289-4 цього Кодексу, не може повертати справу на новий розгляд.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 та 289-4 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

13. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій. Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців. Ведення адвокатом таких справ.

Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій (ст. 273 КАС), зокрема:
  • право оскаржувати мають суб’єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб’єкти ініціювання референдуму.
  • Виборець, учасник всеукраїнського референдуму може оскаржити такі рішення, дії або бездіяльність, якщо такі безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму.
  • Рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Все інше - до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.
  • Рішення, дії чи бездіяльність територіальних (окружних) виборчих комісій оскаржуються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії.
  • Рішення, дії чи бездіяльність дільничних виборчих комісій, оскаржуються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії.
Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у дводенний строк після надходження позовної заяви. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли до дня голосування, вирішуються судом у дводенний строк, але не пізніше ніж за дві години до початку голосування. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли у день голосування, вирішуються судом до закінчення голосування. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли у день голосування, але після закінчення голосування, вирішуються судом у дводенний строк після надходження позовної заяви.

Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців (ст. 274 КАС), зокрема:

Право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі.

Позовну заяву може бути подано не пізніш як за 2 дні до дня голосування, без сплати судового збору.

Справу розглядає місцевий загальний суд як адміністративний за місцезнаходженням відповідної комісії у 2-денний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше ніж за 2 дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за 2 дні до дня голосування, - невідкладно.

Рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців виконуються негайно, а його оскарження не перешкоджає виконанню.

14. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових і службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, які порушують законодавство про вибори та референдум.

Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб’єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум, мають виборча комісія, кандидат, партія (блок), місцева організація партії, які є суб’єктами відповідного виборчого процесу, комісія з референдуму, ініціативна група референдуму, інші суб’єкти ініціювання референдуму.

Виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму.

Позовна заява щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб подається до окружного адміністративного суду за їх місцезнаходженням. Позовна заява щодо дій чи бездіяльності суб’єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб’єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум, подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за їх місцезнаходженням (ч. ч. 1-3, ст. 275 КАС України).

15. Особливості провадження у зразковій справі. Особливості провадження у типовій справі. Ведення адвокатом таких справ.

Особливості провадження у зразковій справі (ст. 290 КАС України):
Якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.

У поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи. До подання додаються матеріали справи.
Для вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі Верховний Суд може витребувати з відповідного суду (судів) матеріали типових справ.

Вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі, відмову у відкритті провадження у зразковій справі, розгляд зразкової справи здійснюється колегією суддів Верховного Суду у складі не менше п’яти суддів, визначених відповідно до вимог цього Кодексу.

Питання про відкриття провадження у зразковій справі вирішується протягом 10 днів з дня надходження до Верховного Суду матеріалів, зазначених у частині другій цієї статті.

Верховний Суд вирішує зразкові справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Верховний Суд відмовляє у відкритті провадження у зразковій справі, якщо подання не відповідає вимогам частини першої та (або) другої цієї статті, зокрема через значні розбіжності у їх фактичних обставинах, які унеможливлюють прийняття для них зразкового рішення.

Ухвала про відкриття Верховним Судом провадження у зразковій справі публікується на офіційному веб-порталі судової влади України, а також в одному із загальнодержавних друкованих медіа не пізніше ніж за десять днів до дати судового засідання для розгляду зразкової справи.

В ухвалі про відкриття провадження у зразковій справі зазначаються:
  • найменування, склад суду, номер справи;
  • найменування та місцезнаходження відповідача;
  • стисла інформація щодо предмета та підстав зразкової справи;
  • ознаки типової справи;
  • дата, час та місце судового розгляду зразкової справи;
  • стисла інформація щодо правових наслідків судового рішення, ухваленого у зразковій справі;
  • порядок одержання заінтересованими особами рішення у зразковій справі та порядок його оскарження.

З моменту опублікування оголошення вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про розгляд зразкової справи.

У рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:
  • ознаки типових справ;
  • обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;
  • обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

Рішення Верховного Суду у зразковій справі підлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами перегляду рішень в апеляційному порядку, визначеному цим Кодексом.

Особливості провадження у типовій справі (ст. 291 КАС України):

Суд, який розглядає типову справу, має право зупинити провадження за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою у випадку, якщо Верховним Судом відкрито провадження у відповідній зразковій справі.

Провадження у типовій справі підлягає відновленню з дня набрання законної сили рішенням Верховного Суду у відповідній зразковій справі.

При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

На судове рішення у типовій справі може бути подана апеляційна скарга у порядку, визначеному цим Кодексом.

Рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
  • суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
  • справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.

16. Суд апеляційної інстанції в адміністративних справах. Право на апеляційне оскарження. Ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. Строки апеляційного оскарження. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Порядок подання апеляційної скарги. Залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції. Відмова у відкритті апеляційного провадження. Відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу. Закриття апеляційного провадження.

Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення. Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції (ст. 292 КАС України).

Право на апеляційне оскарження:

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (ч. ч. 1, 2 ст. 293 КАС України).

Ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду:

Ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду (ст. 294 КАС України), зокрема:
  • забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;
  • забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову;
  • повернення заяви позивачеві (заявникові);
  • відмови у відкритті провадження у справі;
  • передачі справи на розгляд іншого суду;
  • відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
  • затвердження умов примирення сторін;
  • призначення експертизи;
  • визначення розміру судових витрат;
  • зупинення провадження у справі;
  • залишення позову (заяви) без розгляду;
  • закриття провадження у справі;

Строк на апеляційне оскарження:

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду — протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 295 КАС України).

Форма та зміст апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі зазначаються (ст. 296 КАС України):
  • найменування суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;
  • найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, номер справи та дата ухвалення рішення;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
  • вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;обґрунтування
  • вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
  • у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;
  • дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
  • перелік матеріалів, що додаються.

Порядок подання апеляційної скарги:

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 297 КАС України).

Залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції:

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п’яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ст. 169 КАС України).

Відмова у відкритті апеляційного провадження:

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо (ч. 1 ст. 299 КАС України):
  • апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;
  • є ухвала про закриття провадження у зв’язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення;
  • є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;
  • скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відзив на апеляційну скаргу (ст. 304 КАС України):

  • Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відзив на апеляційну скаргу має містити:
  • найменування суду апеляційної інстанції;
  • ім’я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, за наявності, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
  • обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;
  • у разі необхідності — клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу;
  • перелік матеріалів, що додаються.
У відзиві на апеляційну скаргу може міститися клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

До відзиву на апеляційну скаргу додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Закриття апеляційного провадження:

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо (ст. 305 КАС України):
  • після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
  • після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
  • після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося.

17. Підготовка справи до апеляційного розгляду та призначення справи до розгляду. Апеляційний розгляд справи у судовому засіданні. Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Підготовка справи до апеляційного розгляду (ст. 306 КАС України), зокрема: суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:
  • з’ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;
  • з’ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;
  • з’ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи;
  • пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;
  •  вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
  • за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи;
  • вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції;
  • вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.

Призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції:

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (ст. 307 КАС України).

Апеляційний розгляд справи у судовому засіданні (ст. 310 КАС України):

Апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань учасників справи суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та відзиву на неї.

Для надання пояснень, а також для виступу у судових дебатах першій надається слово особі, що подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. За ними дають пояснення і виступають у дебатах особи, які приєдналися до апеляційної скарги, а потім — інші учасники справи.

Після закінчення перевірки підстав для апеляційного перегляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами:

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:
  • відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;
  • неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;
  • подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін (ч. ч. 1-3 ст. 311 КАС України).

18. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги. Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення – без змін. Підстави для скасування судового рішення повністю або частково. Судові рішення суду апеляційної інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право (ст. 315 КАС України):
  • залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
  • скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
  • скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
  • визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
  • скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
  • у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.

Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін:

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 316 КАС України).

Підстави для скасування судового рішення повністю або частково (ст. 317 КАС України):

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
  • неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;
  • недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
  • невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
  • неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
  • справу розглянуто неповноважним складом суду;
  • в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
  • справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
  • суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
  • судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
  • судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
  • суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судові рішення суду апеляційної інстанції:

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Процедурні питання, пов’язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції (ч. ч. 1, 2ст. 321 КАС України).

19. Суд касаційної інстанції. Право на касаційне оскарження. Підстави касаційного оскарження. Строк касаційного оскарження. Форма і зміст касаційної скарги та порядок її подання. Залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги. Відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження. Відкриття касаційного провадження. Відзив на касаційну скаргу. Закриття касаційного провадження. Підготовка справи до касаційного розгляду. Строк розгляду касаційної справи. Попередній розгляд справи. Касаційний розгляд справи у судовому засіданні. Касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд (ч. 1 ст. 327 КАС України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 328 КАС України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
  • якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
  • якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
  • якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
  • якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (ч. 2 ст. 328 КАС України).

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали (ч. 3 ст. 328 КАС України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Строк касаційного оскарження:

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п’ятою статті 333 цього Кодексу (ч. ч. 1-3 ст. 329 КАС України).

Форма і зміст касаційної скарги та порядок її подання:

Касаційна скарга подається у письмовій формі (ч. 1 ст. 330 КАС України).

У касаційній скарзі зазначаються, зокрема (ч. 2 ст. 330 КАС України):
  • найменування суду касаційної інстанції;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб — громадян України), номери засобів зв’язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
  • судові рішення, що оскаржуються;
  • підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
  • вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;
  • у разі необхідності — клопотання особи, що подає касаційну скаргу;
  • дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується;
  • перелік матеріалів, що додаються;
  • документ про сплату судового збору.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ч. 1 ст. 331 КАС України).

Залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги (ст. 332 КАС України):

До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо:
  • касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
  • скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції;
  • до надіслання ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання;
  • у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження (ст. 332 КАС України):

Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:
  • касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;
  • є ухвала про закриття касаційного провадження у зв’язку з відмовою від раніше поданої касаційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення;
  • є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;
  • скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними;
  • суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою;
  • Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відкриття касаційного провадження:

За відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 332 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 334 КАС України).

Відзив на касаційну скаргу:

Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (ч. 1 ст. 338 КАС України).

Відзив на касаційну скаргу має містити (ч. 2 ст. 338 КАС України):
  • найменування суду касаційної інстанції;
  • ім’я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на касаційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
  • обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги;
  • у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на касаційну скаргу;
  • перелік матеріалів, що додаються.
До відзиву на касаційну скаргу додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (ч. 5 ст. 338 КАС України).

Закриття касаційного провадження (ст. 339 КАС України):

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо, зокрема:
  • після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;
  • після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
  • після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося.

Підготовка справи до касаційного розгляду:

Суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду:
  • з’ясовує склад учасників справи;
  • вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи;
  • вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції;
  • вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються;
  • вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.
Усі рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до касаційного розгляду, викладаються у формі ухвали.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач призначає справу до касаційного розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (ч. ч. 1-3 ст. 340 КАС України).

Строк розгляду касаційної скарги:

Касаційна скарга на рішення та постанови, визначені частиною першою статті 328 цього Кодексу, має бути розглянута протягом шістдесяти днів, а на ухвали, визначені частинами другою та третьою статті 328 цього Кодексу, — протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі (ч. 1 ст. 342 КАС України).

Попередній розгляд справи:

Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п’яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції (ч. ч. 1, 2 ст. 343 КАС України).

Касаційний розгляд справи у судовому засіданні (ст. 344 КАС України):

У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Учасники справи повідомляються про дату, час та місце судового засідання, якщо вони подали відповідне клопотання про участь у судовому засіданні або суд визнав необхідним їх виклик для надання пояснень у справі.

Неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розгляд справи в суді касаційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання. Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення якого суду розглядається. Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань учасників справи, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, доводи касаційної скарги та відзиву на неї.

Сторони та інші учасники справи надають свої пояснення. Першою дає пояснення особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони, першим надає пояснення позивач. За ними пояснення надають особи, які приєдналися до касаційної скарги, а потім - інші учасники справи. Головуючий може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх учасників справи рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

У своїх поясненнях сторони та інші учасники справи можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного перегляду судового рішення.

Після заслуховування пояснень учасників справи суд переходить до стадії ухвалення судового рішення за результатами касаційного провадження.

Касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами:

Суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі:
  • відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;
  • неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;
  • перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій;
  • перегляду рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд касаційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до касаційного розгляду в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 345 КАС України).

Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги:

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право (ст. 349 КАС України):
  • залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення;
  • скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
  • скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
  • скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
  • скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
  • у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
  • у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1-6 частини першої цієї статті.

20. Підстави для передачі справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої палати Верховного Суду та порядок передачі справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої палати Верховного Суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об’єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об’єднаної палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об’єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об’єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об’єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
  • учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
  • учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об’єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
  • Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Порядок передачі справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої палати Верховного Суду (ст. 347 КАС України):

Питання про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

Про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п’ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

Суддя, не згодний із рішенням про передачу (відмову у передачі) справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати, письмово викладає свою окрему думку в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постанові, прийнятій за результатами касаційного розгляду.


Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об’єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об’єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Після передачі справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати визначений у ній суддя-доповідач у разі необхідності звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом.

21. Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Порядок і строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, вимоги щодо її форми та змісту. Порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
  • істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
  • встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
  • скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи (ч. ч. 1-3 ст. 361 КАС України).

Порядок і строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами:

аяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано:
  • з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу (істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи), - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин;
  • з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 361 цього Кодексу (встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі), - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав (набрала) законної сили;
  • з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 цього Кодексу (скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду), - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду;
  • з підстави, визначеної пунктом 1 частини п’ятої статті 361 цього Кодексу (встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане), - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України;
  • з підстави, визначеної пунктом 2 частини п’ятої статті 361 цього Кодексу (встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення), - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили;

Форма та зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами:

Заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції (ч. 1 ст. 364 КАС України).

У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються (ч. 2 ст. 364 КАС України):
  • найменування адміністративного суду, до якого подається заява про перегляд, номер справи;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв’язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
  • ім’я (найменування) інших учасників справи;
  • судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими або виключними обставинами подається заява;
  • нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення;
  • посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин;
  • перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
За подання і розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами судовий збір не сплачується (ч. 4 ст. 364 КАС України).

Порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами:

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до адміністративного суду, передається судді адміністративного суду, який визначається в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Протягом п’яти днів з дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами (ч. ч. 1, 2 ст. 366 КАС України).

Відкривши провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя (суддя-доповідач) надсилає учасникам справи копії заяви про перегляд (крім випадків, якщо заяву подано в електронній формі через електронний кабінет) і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє учасників справи (ч. 6 ст. 366 КАС України).

Заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (ч. ч. 1, 2 ст. 368 КАС України).

За результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може (ч. 4 ст. 368 КАС України):
  • відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
  • задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
  • скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (ч. 5 ст. 368 КАС України).

22. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (ч. 1 ст. 370 КАС України).

Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах:

У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб’єктів владних повноважень можуть бути покладені обов’язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених цим Кодексом. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. ч. 1-5 ст. 372 КАС України).

Звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання:

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 КАС України).

Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. 3 ст. 373 КАС України).
Переглянути джерела
Повернутися на головну

Допоможіть покращити проєкт

Якщо ви помітили помилку, повідомте нам через форму нижче. Разом ми зробимо цей проєкт кращим!
Микита Чубенко, організатор проєкту