Житлове право.

Ласкаво просимо до десятого розділу, присвяченого житловому праву. Матеріал підготовлений на основі програми, затвердженої рішенням Ради адвокатів України від 21 вересня 2019 року № 113, що гарантує відповідність викладених питань актуальним вимогам на 2025 рік.

1. Конституційне право на житло. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р:

п. 1 ст. 8 Конвенції — кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
п. 2 ст. 8 Конвенції — ОДВ не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги:

надання юридичних консультацій у сфері житлового права;
представництво інтересів юридичних або фізичних осіб при виникненні спорів у сфері житлового права;
захист інтересів юридичних або фізичних осіб у справах щодо незаконного позбавлення житла особи, незаконного обмеження прав на житло в аспекті порушення прав приватної, спільної сумісної власності на житло, питань реєстрації тощо.

2. Жилі приміщення та житлові фонди. Органи управління житловим фондом. Участь громадян в управлінні житловим фондом

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

Види фондів:

державний житловий фонд;
приватний житловий фонд;
житловий фонд соціального призначення;
громадський житловий фонд;

Органи управління житлового фонду:

міністерство розвитку громад та територій України, органи місцевого самоврядування;
органи місцевого самоврядування;
об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

3. Реалізація права громадян України на житло. Порядок реалізації цього права. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань

Відповідно до ст. 47 Конституції, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Право на житло може бути реалізоване у спосіб будівництва житла, придбання його у власність або взяття в оренду, а громадянами, які потребують соціального захисту, – у спосіб отримання соціального житла від держави або органів місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

4. Підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов. Порядок обліку та надання громадянам жилих приміщень. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, зокрема:

забезпечені жилою площею нижче за рівень, встановлений НПА;
які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
які хворіють на деякі тяжкі форми деяких хронічних захворювань;
які проживають у гуртожитках.

Порядок обліку та надання громадянам жилих приміщень:

Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов:

за місцем проживання;
за місцем роботи.

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості, окрім громадян, які мають право на поліпшення житлових умов першочергово та позачергово.

5. Ордер на жиле приміщення. Підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (ч. 1 ст. 58 ЖК України).

Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень (ч. 2 ст. 58 ЖК України).

6. Договір найму та оренди жилого приміщення, предмет договору, форма та істотні умови. Професійна правнича (правова) допомога, яку може надати адвокат при розв’язанні спорів, які виникають при укладанні та виконанні договору.

Відповідно до ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем — житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності — відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем — громадянином, на ім’я якого видано ордер.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

7. Норма жилої площі. Розмір жилого приміщення, що надається громадянам. Додаткова жила площа.

Норма жилої площі в Україні - 13,65 квадратного метра на одну особу.
Згідно зі ст. 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (ч. 2 ст. 50 ЖК України).

Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа (ст. 49 ЖК України) у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.

8. Плата за користування житлом та за комунальні послуги. Житлові субсидії. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку) (ст. 66 ЖК України).

Житлова субсидія — безповоротна державна соціальна допомога вразливим споживачам житлово-комунальних послуг — мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку.

Житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги і розміром обов’язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови КМУ №1156.

9. Зміна договору найму та оренди жилого приміщення. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Договір найму жилого приміщення може бути змінено відповідно до вимог законодавства України (ст. 103 ЖК).

Член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення . У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку (ст. 104 ЖК).

Громадяни, які проживають в одній квартирі і користуються в ній жилими приміщеннями за окремими договорам найму, в разі об'єднання в одну сім'ю вправі вимагати укладення з ким-небудь з них одного договору найму на все займане приміщення. У разі відмови наймодавця в укладенні одного договору найму спір може бути вирішено в судовому порядку (ст. 105 ЖК).

Повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача (ст. 106 ЖК).

10. Розірвання договору найму та оренди жилого приміщення наймачем. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у вирішенні цих спорів.

Розірвання договору найму житла (ст. 825 ЦК):
Наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці.

Якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за найм житла за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою.

Наймач має право відмовитися від договору найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому. Дострокове розірвання договору оренди житла з викупом до моменту набуття орендодавцем права на житло здійснюється у порядку, визначеному законом.

11. Виселення з жилих приміщень. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Виселення з жилих приміщень (ст. 109 ЖК):
Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання.

Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

12. Виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення, виселення без надання іншого жилого приміщення, виселення у разі визнання ордера недійсним. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення (ст. 114 ЖК):
З наданням іншого жилого приміщення може бути виселено:

робітників і службовців (разом з проживаючими з ними особами), що припинили трудові відносини з підприємствами, установами, організаціями найважливіших галузей економіки України, які надали жиле приміщення, у зв'язку із звільненням за власним бажанням без поважних причин, або за порушення трудової дисципліни, або за вчинення злочину. Відповідно до законодавства України списки таких підприємств, установ, організацій затверджуються Кабінетом Міністрів України;
громадяни, які одержали жилі приміщення в будинках колгоспів, якщо вони виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням;
громадян, позбавлених батьківських прав, якщо вони проживають спільно з дітьми, відносно яких позбавлені батьківських прав

Виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення (ст. 116 ЖК):

Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.

Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Виселення громадян у разі визнання ордера недійсним (ст. 117 ЖК):

У разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

13. Обмін жилих приміщень. Примусовий обмін жилих приміщень. Умови, за яких обмін жилими приміщеннями не допускається. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Право на обмін жилого приміщення (ст. 79 ЖК України):
Наймач жилого приміщення вправі за письмовою згодою членів сім'ї, що проживають разом із ним, включаючи тимчасово відсутніх, провести обмін займаного приміщення з іншим наймачем або членом житлово-будівельного кооперативу, в тому числі з проживаючими в іншому населеному пункті.

Умови, за яких обмін жилими приміщеннями не допускається (ст. 86 ЖК України), зокрема:

якщо до наймача пред'явлено позов про розірвання чи зміну договору найму жилого приміщення або визнання ордера недійсним;
якщо одним з учасників обміну є член житлово-будівельного кооперативу, щодо якого розглядається питання про виключення з кооперативу;
якщо обмін має корисливий або фіктивний характер;
якщо жиле приміщення є службовим або знаходиться в гуртожитку.

Примусовий обмін жилих приміщень:

Обмін жилого приміщення в разі відсутності згоди між членами сім'ї (ст. 80 ЖК України):
Якщо між членами сім'ї не досягнуто згоди про обмін, то кожен з них вправі вимагати в судовому порядку примусового обміну займаного приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах).

14. Бронювання жилого приміщення. Підстави та порядок оформлення бронювання. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Бронювання жилого приміщення (ст. 73 ЖК України):
Жилі приміщення, що їх займають наймачі та члени їх сімей, бронюються при направленні на роботу за кордон - на весь час перебування за кордоном.

Видача охоронного свідоцтва (броні) (ст. 75 ЖК України), зокрема:
У разі бронювання жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради за місцем знаходження приміщення, що бронюється, видає наймачеві або членові його сім'ї охоронне свідоцтво (броню).

15. Визнання особи такою, що втратила право використання жилим приміщенням. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч. 2 ст. 405 ЦК України).

У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. (ч. 2 ст. 107 ЖК України).

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення. Поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення:

Поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (ст. 477 КПК): кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень.

Початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (ст. 478 КПК): потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

16. Приватизація державного житлового фонду. Поняття приватизації. Об'єкти приватизації. Способи приватизації. Порядок надання квартир (будинків) у власність громадянам. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Приватизація державного житлового фонду — це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд — це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду).

Об'єкти приватизації (ст. 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду):
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації, зокрема: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків.

Способи приватизації (ст. 3 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду): приватизація здійснюється шляхом:

безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;
продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Порядок надання квартир (будинків) у власність громадянам:

Передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю (п. 6 положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян).

Допоміжні приміщення передаються у спільну сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають сім'ю (п. 7 положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян).

Приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації) (п. 13 положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян).
Передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" оформляється свідоцтвом про право власності, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (п. 16 положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян).

Свідоцтво про право власності підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав. Державна реєстрація прав власності на приватизоване житло проводиться відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п. 24 положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян).

17. Службові жилі приміщення. Порядок надання та користування службовими жилими приміщеннями. Виселення з службових жилих приміщень. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Службові жилі приміщення (ст. 118 ЖК України): службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Категорії осіб, яким може бути надано службові жилі приміщення (ст. 119 ЖК України): перелік категорій робітників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством України.

Порядок надання та користування службовими жилими приміщеннями:

Для одержання службового жилого приміщення відповідний працівник подає заяву адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається довідка з місця проживання про склад сім'ї і прописку. Члени сім'ї заявника, які бажають оселитися в службове жиле приміщення, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні п. 9 Постанови «Про службові жилі приміщення»).
Службові жилі приміщення надаються у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті, визначеному в установленому порядку (п. 12 Постанови «Про службові жилі приміщення»).

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація (п. 16 Постанови «Про службові жилі приміщення»).

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток N 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. (п. 21 Постанови «Про службові жилі приміщення»).

На підставі спеціального ордера (пункт 21 Положення) між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності — відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем — громадянином, на ім'я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення (п. 26 Положення).

Наймач службового жилого приміщення і члени його сім'ї зобов'язані додержувати умов договору найму службового жилого приміщення і правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території (п. 29 Постанови «Про службові жилі приміщення»).

Виселення з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення (ст. 124 ЖК України):

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку (п. 34 Постанови «Про службові жилі приміщення»).

18. Порядок надання жилої площі в гуртожитках. Виселення з гуртожитків. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Порядок надання житлової площі у гуртожитках регулюється Житловим кодексом України, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 129 Житлового кодексу, гуртожитки призначені для тимчасового проживання працівників підприємств, установ та організацій, студентів, учнів професійно-технічних закладів та інших осіб, визначених законодавством. Поселення до гуртожитку здійснюється на підставі наказу адміністрації або рішення власника за наявності ордера або договору найму житлового приміщення.

Особи, що проживають у гуртожитках, мають право на безпечні та належні житлові умови, а також на продовження проживання за умови дотримання правил внутрішнього розпорядку та своєчасної оплати за користування житловою площею. Відповідно до статті 132 Житлового кодексу, виселення мешканців гуртожитків може здійснюватися у разі припинення підстав для проживання, систематичного порушення правил внутрішнього розпорядку, несплати за житлові послуги протягом трьох місяців без поважних причин або використання житлової площі не за призначенням.

Згідно зі статтею 132 Житлового кодексу, у разі виселення мешканців без надання іншого житла таке рішення має бути обґрунтованим та здійснюватися у визначеному законом порядку. Якщо виселення здійснюється у зв’язку з реконструкцією або ліквідацією гуртожитку, власник зобов’язаний надати інше житло, що підтверджується статтею 109 Житлового кодексу. Оскарження рішень про виселення можливе у судовому порядку відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», мешканці, які тривалий час проживають у гуртожитках, мають право на приватизацію житла, якщо воно не є відомчим або не належить до спеціалізованого житлового фонду. У випадку неправомірного виселення громадяни можуть звернутися до суду для захисту своїх житлових прав.

19. Правове положення житлово-будівельних кооперативів. Право громадян на вступ до ЖБК і отримання в ньому жилого приміщення. Права та обов'язки члена ЖБК та членів його сім'ї. Виселення із будинків ЖБК. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Житлово-будівельні кооперативи (ЖБК) є добровільними об’єднаннями громадян для будівництва та експлуатації житлових будинків, у яких їхні члени набувають права на житлові приміщення. Відповідно до статті 137 Житлового кодексу України, ЖБК створюються для забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Стаття 138 Житлового кодексу визначає, що члени кооперативу є власниками кооперативного житла після повного внесення пайового внеску.

Право громадян на вступ до ЖБК передбачено статтею 141 Житлового кодексу, яка встановлює, що членами кооперативу можуть бути громадяни, які перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов. Вони подають заяву до кооперативу, а рішення про прийняття ухвалює загальні збори членів ЖБК. Після прийняття до кооперативу громадянин вносить пайовий внесок і отримує право на житлове приміщення.

Член кооперативу має право користуватися житловим приміщенням, брати участь в управлінні кооперативом та після повного внесення паю набувати право власності на квартиру відповідно до статті 144 Житлового кодексу. Члени його сім’ї, які проживають разом із ним, мають рівні права на користування житлом, але не можуть самостійно розпоряджатися ним без згоди власника (стаття 150 Житлового кодексу). Обов’язки члена ЖБК включають своєчасну сплату внесків, дотримання статуту кооперативу, участь у його діяльності та утримання житла в належному стані.

Виселення з будинків ЖБК регулюється статтею 147 Житлового кодексу. Член кооперативу може бути виселений без надання іншого житла у разі систематичної несплати пайових внесків або грубого порушення правил користування житловими приміщеннями. У разі невиконання фінансових зобов’язань перед кооперативом можливе припинення членства та примусове стягнення боргу, включаючи звернення стягнення на внесені кошти. Виселення можливе лише за рішенням суду, яке може бути оскаржене у встановленому порядку.

20. Користування жилим будинком (квартирою), що належить громадянинові. Договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові. Виселення членів сім'ї власника квартири (будинку). Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення
спорів з цих питань.

Користування жилим будинком або квартирою, що належить громадянинові, регулюється нормами Цивільного кодексу України та Житлового кодексу України. Відповідно до статті 383 Цивільного кодексу, власник житлового приміщення має право володіти, користуватися і розпоряджатися ним на власний розсуд, якщо це не порушує права інших осіб. Власник може використовувати житло для власного проживання, надавати його в тимчасове користування іншим особам, здавати в оренду або розпоряджатися іншим законним способом. Якщо власник проживає разом із членами своєї сім’ї, вони мають рівні права на користування житлом відповідно до статті 156 Житлового кодексу, за винятком випадків, коли інше передбачено договором або судовим рішенням.

Договір найму жилого приміщення в будинку або квартирі, що належить громадянинові, укладається відповідно до положень статей 810–823 Цивільного кодексу України. За цим договором наймодавець (власник житла) передає наймачеві житлове приміщення у тимчасове користування за плату. Відповідно до статті 816 Цивільного кодексу, договір найму може бути строковим або безстроковим. Наймач має право проживати у приміщенні разом із членами своєї сім’ї, якщо інше не передбачено договором (стаття 818 ЦК). Наймодавець не має права виселяти наймача без законних підстав до закінчення строку договору, крім випадків порушення умов договору, зокрема систематичної несплати орендної плати або використання приміщення не за призначенням (стаття 823 ЦК).

Виселення членів сім’ї власника квартири або будинку регулюється статтею 157 Житлового кодексу України. Якщо член сім’ї власника втратив право на користування житлом (наприклад, у разі розірвання шлюбу або припинення спільного проживання), він може бути виселений за згодою власника або за рішенням суду. Відповідно до статті 405 Цивільного кодексу, якщо особа зареєстрована в житловому приміщенні, але не є його власником, вона може бути виселена, якщо втрачає правові підстави для проживання, крім випадків, коли вона має інше законне право на житло (наприклад, право користування, передбачене договором або судовим рішенням). У разі виникнення спору питання про виселення вирішується судом, а в окремих випадках (якщо особа не має іншого житла і є соціально незахищеною) суд може надати відстрочку для виселення або зобов’язати власника надати альтернативне житло.

21. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Права та обов’язки співвласника. Права та обов’язки об'єднання. Кошти об'єднання. Ліквідація об'єднання. Професійна правнича (правова) допомога адвоката у випадках виникнення спорів з цих питань.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) є юридичною особою, створеною власниками квартир та нежитлових приміщень для забезпечення ефективного управління спільним майном. Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ОСББ є непідприємницьким товариством, що діє на принципах самоврядування та колективного управління майном спільного користування. Його створення відбувається за рішенням установчих зборів, а діяльність регулюється статутом, прийнятим більшістю співвласників.

Співвласник багатоквартирного будинку відповідно до статті 6 Закону має право брати участь в управлінні будинком, голосувати на загальних зборах ОСББ, отримувати інформацію про його діяльність, користуватися спільним майном та вимагати його належного утримання. Водночас співвласник зобов’язаний дотримуватися рішень загальних зборів, своєчасно сплачувати внески та платежі, утримувати власне приміщення в належному стані, не порушувати права інших співвласників і забезпечувати доступ до інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування.

ОСББ має права та обов’язки, визначені статтею 4 Закону, серед яких – управління спільним майном, укладення договорів на утримання будинку, визначення порядку використання прибудинкової території, встановлення розміру внесків та контроль за їх сплатою. ОСББ зобов’язане забезпечувати належний технічний стан будинку, виконувати рішення загальних зборів, вести фінансову документацію та звітувати перед співвласниками.

Кошти об'єднання формуються за рахунок внесків співвласників, плати за послуги, що надаються ОСББ, оренди спільного майна, а також інших надходжень, передбачених статутом. Відповідно до статті 21 Закону, використання коштів об'єднання здійснюється виключно на потреби утримання та управління спільним майном, оплату комунальних послуг, ремонтні роботи, оплату праці персоналу та інші статутні витрати. ОСББ має право відкривати рахунки у банках та здійснювати фінансову діяльність у межах, визначених законодавством.
Ліквідація ОСББ може відбуватися у добровільному або примусовому порядку.

Відповідно до статті 28 Закону, добровільна ліквідація здійснюється за рішенням загальних зборів співвласників, якщо таке рішення підтримала більшість членів об'єднання. Примусова ліквідація можлива за рішенням суду у разі порушення законодавства, неможливості виконання статутних завдань або за позовом кредиторів. Після ліквідації ОСББ його активи спрямовуються на погашення зобов’язань перед кредиторами, а залишок коштів розподіляється між співвласниками пропорційно до їх часток у спільному майні.

22. Відповідальність за неналежне використання житлового фонду. Відшкодування шкоди, заподіяної житловому фонду.

Відповідальність за неналежне використання житлового фонду встановлюється нормами Житлового кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 150 Житлового кодексу, громадяни зобов’язані використовувати житлові приміщення відповідно до їхнього призначення, підтримувати їх у належному стані, дотримуватися правил експлуатації житла та утримувати його в чистоті. Неналежне використання житлового фонду може включати самовільне перепланування, порушення санітарних норм, використання житлових приміщень у комерційних цілях без відповідного дозволу та інші дії, що порушують законодавчі вимоги. Відповідальність за такі порушення може передбачати адміністративні санкції згідно зі статтею 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі спричинення значної шкоди – цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до статті 197 Кримінального кодексу України.

Відшкодування шкоди, заподіяної житловому фонду, здійснюється на підставі статей 1166 та 1167 Цивільного кодексу України. Відповідно до цих норм, особа, яка своїми діями або бездіяльністю завдала шкоди житловому приміщенню або спільному майну, зобов’язана відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Власник або користувач житлового приміщення несе відповідальність за пошкодження будинку, квартири або інженерних мереж унаслідок неналежної експлуатації, включаючи затоплення сусідів, пошкодження несучих конструкцій або несвоєчасне усунення аварійних ситуацій. Якщо шкода заподіяна спільному майну багатоквартирного будинку, відшкодування може вимагати об’єднання співвласників або балансоутримувач будинку. У разі відмови добровільно компенсувати завдані збитки потерпіла сторона має право звернутися до суду з позовом про стягнення шкоди.

Переглянути джерела

Повернутися на головну

Допоможіть зробити проєкт кращим

Якщо ви помітили помилку чи неточність, повідомте нам через форму нижче. Разом ми зробимо цей проєкт кращим!

Микита Чубенко, організатор проєкту